Метод визначення оптимального терміну служби шляхом графічної побудови залежностей трьох основних складових повної суми загальних витрат (витрат на НИОКР, серійне виробництво й експлуатацію) на створення, виробництво й експлуатації усього парку виробів даної номенклатури, графічного підсумовування цього складових, перебування крапки мінімуму цієї суми у функції від терміну служби. Знайдений у такий спосіб термін служби (довговічність), що відповідає мінімумові повних витрат, є оптимальним значенням довговічності даної продукції.
Джерело: Жданов С.А. Основы теории экономического управления предприятием, 2000.