АРИСТОТЕЛЬ (384-322 р. до н.е.)

давньогрецький мислитель. Його основними творами, у яких утримуються міркування по економічних питаннях, є "Никомахова етика" і "Політика". Розглядаючи способи придбання багатства і задоволення потреб, Аристотель виділяв економіку і хрематистику. Економіка має своєю метою придбання потребительных стоимостей, необхідних для життя і для домашнього господарства, а також для державних нестатків. Діяльність такого роду є необхідною й обумовлена природними причинами. До сфери економіки Аристотель відносив і дрібну торгівлю, оскільки вона необхідна для задоволення потреб людей у предметах першої необхідності. Хрематистика по Аристотелю - це мистецтво наживати статок шляхом торгівлі. На відміну від економіки, хрематистика не є необхідною і не погодиться з законами природи. Значний внесок у формування економічної науки Аристотель уніс своїм аналізом форми вартості. Він відзначав, що річ може бути використана двояким образом: для задоволення визначеної потреби і для обміну. Ці властивості речі Аристотель вважала потребительными стоимостями, причому в дусі своєї натурально-господарської концепції перший спосіб використання речі він повідомляв природним , а другий неприродним . Аналізуючи обмін, він зробив дуже важливий висновок про те, що "як без обміну не було б... взаємин, так без прирівнювання - обміну, а без сумірності - прирівнювання". Гроші, на думку Аристотеля, були винайдені людьми для зручності обміну. Їхніми основними функціями він вважав функцію міри вартості і функцію засобу звертання . У той же час він проводив розходження між звертанням грошей як грошей і звертанням грошей як капіталу. Відносячи використання грошей для одержання прибутку до сфери хрематистики, він засуджував такого роду діяльність, доводячи, що гроші по своїй природі не можуть приносити гроші.