російський економіст, князь, великий поміщик, дворянський земський діяч ліберально-поміщицького напрямку . Автор робіт з аграрного питання, кредитові, місцевому самоврядуванню і народному господарству. Книга Васильчикова "Землеволодіння і землеробство в Росії й в інших європейських державах" (1876), у якій поставлені питання післяреформеного (після 1861) економічного розвитку Росії, містить коштовний матеріал для вивчення аграрного ладу того часу. У ній виражені надії ліберального дворянства на збереження за поміщицьким класом пануючих позицій в економіці і політику країни. Васильчиков критикував західноєвропейський капіталізм і намагався обґрунтувати можливість і необхідність для Росії некапіталістичного шляху розвитку, не заперечуючи в той же час і такий капіталістичний шлях розвитку, що В.Ленін пізніше назвав "прусским". Васильчиков був прихильником наділення безземельних селян невеликою ділянкою землі і зменшення податків на селян, вважав , що дрібний сільськогосподарський кредит забезпечить Росії розвиток без боротьби й антагонізмів. Васильчиков призначав особливу роль збереженню селянської громади, у якій він бачив засіб порятунку від революцій і джерело дешевої робочої сили. Васильчиков також належать твору : "Про самоврядування" у 3 томах (1869-1871), "Дрібний земельний кредит у Росії" (1876) (разом з А.В.Яковлевым), "Сільський побут і сільське господарство в Росії" (1881).