Вхід на сайт
австрійський економіст, засновник австрійської школи політекономії, один з лідерів "маржиналистской" революції, основоположник теорії граничної корисності. Ведучі принципи теорії граничної корисності були сформульовані Менгером у роботі "Підстави політичної економії" (1871). По Менгеру, гранична корисність деякого блага визначається двома факторами - інтенсивністю індивідуальної потреби і рідкістю (або , навпаки, що існує запасом) цього блага. Чим більше інтенсивність потреби при даному розмірі запасу, тим більше високо індивідуум цінує благо, тим більше його гранична корисність. Чим менше інтенсивність потреби, тим нижче оцінка, що раціональний суб'єкт дає граничної корисності. Інакше впливає обсяг запасу. Якщо він зменшується, то при даній інтенсивності потреби гранична корисність блага збільшується. Коли ж кількість благ росте , індивідуальна оцінка граничної корисності йде вниз. Установлена Менгером залежність одержала назву правила граничної корисності, що знижується.