французький економіст, представник класичної школи. У розвитку соціально-економічних поглядів Сисмонди можна виділити два періоди. Спочатку Сисмонди пропагував ідеї Смита, виступав за волю конкуренції і вільну гру особистих інтересів, що він відбив у роботі "Про комерційне багатство" (1803). Потім, спостерігаючи з дрібнобуржуазної позиції ламання старих, укорінених відносин, економічним базисом яких було дрібне виробництво , Сисмонди не зміг зрозуміти значення цієї "ламання". В основній праці "Нові початки політичної економії" (1819) він уже різко засуджував режим вільної конкуренції, у якому він бачив корінь усіх зол. Не економічна воля, а державне втручання стало основною вимогою Сисмонди. По думці Сисмонди, інтереси суспільства в збільшенні виробництва і комерційного багатства й інтереси приватного виробника не збігаються. Протилежність інтересів суспільства й окремих виробників, з його погляду , повинне усунути держава . Сисмонди також досліджував природу криз. Основною причиною криз він вважав невідповідність виробництва і споживання і виводив кризи з недостатнього споживання.