КОМПЕТЕНЦІЯ ФЕДЕРАЦІЇ І СУБ'ЄКТІВ ФЕДЕРАЦІЇ В СФЕРІ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

відповідно до Конституції РФ (ст.72), трудове законодавство відноситься до предмета спільного ведення РФ і суб'єктів РФ. У п.2 ст.76 Конституції вказується, що по предметах спільного ведення РФ і суб'єктів РФ видаються федеральні закони і приймаються відповідно до них закони й інші нормативні правові акти суб'єктів РФ. Якщо суб'єктом РФ приймаються закони й інші нормативні правові акти в протиріччя з федеральним законом, то діє федеральний закон. Оскільки трудове законодавство - предмет спільного ведення РФ і суб'єктів РФ, нормативні акти суб'єкта РФ, що регулюють трудові відносини, після прийняття федерального закону в сфері праці приводяться відповідно до нього . Якщо вони не приведені в таку відповідність, то акти суб'єкта РФ не повинні застосовуватися.Суб'єкти РФ, здійснюючи свою законодавчу діяльність у сфері трудових відносин, можуть поліпшувати положення працівників у порівнянні з федеральним законодавством, підвищувати гарантії трудових прав, деталізувати, конкретизувати і доповнювати положення , установлені на федеральному рівні, з обліком економічних, природно-кліматичних і інших факторів, вирішувати питання, не урегульовані на федеральному рівні. Конституція РФ хоча і відносить трудове законодавство до предмета спільного ведення Федерації і її суб'єктів, але виділяє питання трудових відносин, що повинні вирішуватися тільки на федеральному рівні. До таких питань відносяться : мінімальний розмір оплати праці, тривалість робочого часу, вихідні і святкові дні, оплачувані щорічні відпустки, порядок дозволу індивідуальних і колективних трудових суперечок.