Вхід на сайт
Серед головних фігур варто назвати Джоан Робинсон (1903-1983), Давида Давидсона (1854-1942), Пьеро Сраффа (1898-1983). Їхні додавання стосувалися динамічного стану економіки, що розвивається в умовах невизначеності, і вероятностного підходу до ринкової рівноваги; зближаючи з класичною теорією, вони запропонували розглядати розподіл і зайнятість у зв'язку з інвестиційним поводженням . У цілому посткейнсианцы залишалися прихильниками теорії сукупного попиту, що визначає зайнятість, внесли свій внесок у теорію росту .
Джерело: Бункина М.К., Семенов А.М., Семенов А.М. Макроэкономика, 2003.