РЕННЕР (RENNER) Карл (1870-1950)

теоретик австромарксизма межвоенного періоду. З 1918 по 1920 р. був канцлером Австрійської республіки, у 1931-1933 р. - головою парламенту, у 1945 р. - главою тимчасового уряду, а з грудня 1945 по 1950 р. - президентом Австрійської Республіки. Основними теоретичними проблемами для Реннера були співвідношення реформи і революції, спроба знайти "третій шлях" просування до соціалізму, що знаходиться між революційним і реформаторським шляхами розвитку. Спробою їхнього дозволу стала книга Реннера "Теорія капіталістичного господарства. Марксизм і проблема социализирования" (1924). Реннер доводив, що процес соціально-економічних перетворень буржуазних відносин у соціалістичні відбувається ще в надрах капіталізму, на основі "соціалізації" виробництва і звертання (розвиток місцевого самоврядування, комунального господарства, створення кооперативів у промисловості і сільському господарстві ). Відзначаючи факти відокремлення капіталів-функції від капіталу-власності, Реннер вважав , що за допомогою створеній самим ходом розвитку капіталізму банківської і кредитної системи можна зробити корінні зміни у відносинах власності, позбавивши власників капіталу через банки спочатку хоча б частково прибавочної вартості у формі відсотків, дивідендів і ренти через обмеження середнього розміру відсотка і підприємницького прибутку до крайніх меж. Сам розвиток капіталізму, по Реннеру, з розширенням ринку за межі національних границь приведе до організації таких банківських об'єднань, що можуть здійснювати соціалізацію капіталу у світовому масштабі.