ПРАЦЯ ІНВАЛІДІВ

інвалід - це особа , що має порушення здоров'я зі стійким розладом організму, обумовлений захворюваннями, наслідками травм або дефектами, що приводить до обмеження життєдіяльності і викликає необхідність його соціального захисту. У залежності від ступеня порушення функцій організму й обмеження життєдіяльності особі , визнаному інвалідом, встановлюється І, ІІ, ІІІ групи інвалідності і видається індивідуальна програма реабілітації, розроблена фахівцями установи , що проводили медико-соціальну експертизу. Працевлаштування працівників, що стали інвалідами, здійснюється відповідно до названої індивідуальної програми реабілітації, як правило, керівником тієї організації, де працівник частково втратив працездатність. При відсутності умов для продовження трудової діяльності інваліда в даній організації сприяння в працевлаштуванні йому роблять органи з питань зайнятості. Для забезпечення зайнятості інвалідів організаціям незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, чисельність працівників у які складає 30 чоловік, установлюється квота для прийому на роботу інвалідів у відсотках до среднесписочной чисельності працівників (не менш 3%). Органи виконавчої влади суб'єктів РФ вправі встановлювати більш високу квоту для прийому на роботу інвалідів (ст.21 Федерального закону від 24 листопаду 1995 р. Про соціальний захист інвалідів у Російській Федерації). Для раціонального працевлаштування інвалідів відповідно до індивідуальної програми реабілітації створюються спеціальні робочі місця шляхом проведення додаткових заходів по організації праці, включаючи адаптацію основного і допоміжного устаткування, технічного й організаційного оснащення і забезпечення технічними пристосуваннями з урахуванням індивідуальних можливостей інвалідів. Мінімальна кількість спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів встановлюється органами виконавчої влади суб'єктів РФ для кожної організації в межах установленої квоти. Такі робочі місця створюються за рахунок засобів федерального бюджету, засобів бюджетів суб'єктів РФ, Державного фонду зайнятості населення і за рахунок засобів роботодавців (для працевлаштування інвалідів, що одержали каліцтво або професійне захворювання в організації, зобов'язаної відшкодовувати шкода здоров'ю працівника) (ст. 22 Закону). Інвалідам, зайнятим в організаціях незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, повинні створюватися умови праці відповідно до індивідуальної програми реабілітації інвалідів, що є обов'язковою для роботодавця (ч. 1 ст. 23 і ч. 2 ст. 11 Закону). Для інвалідів І й ІІ груп установлюються скорочена тривалість робочого часу не більш 35 годин на тиждень зі збереженням повної оплати праці і щорічна відпустка не менш 30 календарних днів з розрахунку 6-денного робочого тижня. Залучення інвалідів до понаднормових робіт, роботам у вихідні дні і нічний час допускається тільки з їхньої згоди і за умови, ес