Другое #42962

судиться с ПФ ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И "15" грудня 2010 р. м. Київ К-23721/08 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Лиски Т.О., Малиніна В.В., Мойсюка М.І., Ситникова О.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області (далі –УПФ) на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2008 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПФ про перерахунок пенсії, установила: У позовній заяві, поданій до суду в листопаді 2007 року, ОСОБА_1. зазначала, що з травня 1996 року по день звернення до суду працювала на посадах фармацевта в аптеках і має право на пенсію за вислугу років, однак відповідачем безпідставно відмовлено у призначенні їй пільгової пенсії за вислугою років відповідно до статті 55 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»(далі –Закон № 1788-ХІІ). Посилаючись на наведене, позивач просила визнати дії відповідача неправомірними, визнати трудовий стаж роботи фармацевтом таким, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та зобов’язати відповідача призначити їй пенсію. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2008 року, позов задоволено. У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їхні рішення. У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1. вважає судові рішення законними та обґрунтованими та просить залишити їх без змін. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Судами встановлено, що позивач з травня 1996 року працювала на посадах фармацевта в аптеках, що підтверджується записами у трудовій книжці. Аптеками ТзОВ «Астро» та приватного підприємця ОСОБА_2, в яких працювала позивач на посаді фармацевта, здійснюється відповідно до ліцензій підприємницька діяльність у сфері роздрібної торгівлі лікарських засобів. Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає в себе право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них причин, а також у старості. Згідно з пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»до запровадження пенсійного забезпечення через професійні і корпоративні фонди, пенсії призначаються за нормами цього Закону за наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. Тобто, пенсії за вислугу років працівникам, зокрема, охорони здоров’я, призначаються, незалежно від віку, при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Стаття 3 Основ законодавства України про охорону здоров’я, затверджених Законом України від 15 грудня 1992 року № 2802-ХІІ, визначає заклади охорони здоров’я як підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров’я шляхом надання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних та лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників. Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 (із змінами, внесеними постановою від 26 вересня 2002 р. № 1436), згідно з якою до спеціального стажу, що дає право на вислугу років, зараховуються, зокрема, періоди роботи на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях. При цьому, згідно з приміткою 2 Переліку, робота за спеціальністю в закладах, установах і посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію, незалежно від форм власності або відомчої підпорядкованості цих закладів і установ. Назви фармацевтичних (аптечних) закладів наведено в переліку закладів охорони здоров’я, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28 жовтня 2002 року № 385. Пунктом 16 пояснень до Переліку закладів охорони здоров’я визначено, що аптека –це заклад охорони здоров’я, основним завданням якого є забезпечення населення, закладів охорони здоров’я, підприємств, установ і організацій лікарськими засобами і виробами медичного призначення. Таким чином, аптеки, в яких працювала позивач, є закладами охорони здоров’я в розумінні Основ законодавства України про охорону здоров’я та, як вбачається з матеріалів справи, мали відповідні ліцензії на право роздрібної торгівлі лікарськими засобами. За таких обставин судова колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1. Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права висновків цих судів не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному трактуванні згаданих вище правових норм. Керуючись статтями 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила: Залишити касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2008 року ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И "05" травня 2011 р. м. Київ К-42835/09 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого Загороднього А.Ф., суддів Білуги С.В., Гаманка О.І., Заїки М.М., Співака В.І, розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.04.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2009 у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання дій неправомірними, - встановила: ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання дій неправомірними. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.04.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2009 ,позовні вимоги задоволено. У касаційній скарзі, Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області., не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права, просить скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняти рішення про відмову в задоволенні позову. Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень. Судами було встановлено, що позивачка в період з 1980 працювала на посаді старшого провізора Липовецької центральної районної аптеки №48. З 1996 року в зв'язку з реорганізацією аптечної мережі і зміною форми власності посада змінена та перейменована на посаду провізора-технолога, з цього ж року підприємство носить назву Колективне фармацевтичне підприємство “Здоров'я” та зарахована на посаду провізора КФП “Здоров'я”по прийому та відпуску лікарських форм. З 1997 року призначена завідуючою аптечного кіоска № 2 від КФП “Здоров'я”, а з 2004 року -на посаду провізора. У 2007 році звільнилася за власним бажанням по ст.38 КЗпП України. Відповідно до пункту“е”частини 1 статі 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”працівники охорони здоров'я при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, мають право на пенсію за вислугу років. Судами встановлено, що ОСОБА_4 має необхідний спеціальний стаж роботи, дійсно працювала працівником аптечного закладу протягом 1980-2007 років, про що свідчить трудова книжка. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року за №909 затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Зокрема, Розділ 2 “Охорона здоров'я” містить такі найменування закладів та установ, як аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини, контрольно-аналітичні лабораторії, а також посад -провізори, фармацевти (незалежно від найменування посад), лаборанти. Крім того, приміткою 2 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і нас посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ. Суди обгрунтовано визнали направомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області у призначення позивачці пенсії за вислугу років, як працівнику аптечного закладу, оскільки лист Пенсійного фонду України від 29.06.2006 року №2240/02-20, не може скасовувавти дію частини 1 статі 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та Постанову Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року за №909 . Колегія суддів вважає,що суди правомірно визнали,що відсутність колективного аптечного підприємства, в якому працювала ОСОБА_4, у Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я від 28.10.2002 року №385 та відсутність акредитаційний сертифікат у останнього не є перешкодою для зарахування спеціального стажу ОСОБА_4,який дає право на пенсію на пільгових умовах, період роботи у КФП “Здоров'я”. Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів – ухвалила: Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.04.2008 ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2009, у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання дій неправомірними - без змін.