Глава XV: Iндивiдуальнi трудовi спори

Трудовi спори розглядаються:

1) комiсiями по трудових спорах;
2) районними, районними у мiстi, мiськими чи мiськрайонними судами.

Такий порядок розгляду трудових спорiв, що виникають мiж працiвником i власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно вiд форми трудового договору.

Установлений порядок розгляду трудових спорiв не поширюється на спори про дострокове звiльнення вiд виборної платної посади членiв громадських та iнших об'єднань громадян за рiшенням органiв, що їх обрали.

Особливостi розгляду трудових спорiв суддiв, прокурорсько-слiдчих працiвникiв, а також працiвникiв навчальних, наукових та iнших установ прокуратури, якi мають класнi чини, встановлюється законодавством.

Комiсiя по трудових спорах обирається загальними зборами (конференцiєю) трудового колективу пiдприємства, установи, органiзацiї з числом працюючих не менш як 15 чоловiк.

Порядок обрання, чисельнiсть, склад i строк повноважень комiсiї визначаються загальними зборами (конференцiєю) трудового колективу пiдприємства, установи, органiзацiї. При цьому кiлькiсть робiтникiв у складi комiсiї по трудових спорах пiдприємства повинна бути не менше половини її складу.

Комiсiя по трудових спорах обирає iз свого складу голову, його заступникiв i секретаря комiсiї.

За рiшенням загальних зборiв (конференцiї) трудового колективу пiдприємства, установи, органiзацiї можуть бути створенi комiсiї по трудових спорах у цехах та iнших аналогiчних пiдроздiлах. Цi комiсiї обираються колективами пiдроздiлiв i дiють на тих же пiдставах, що й комiсiї по трудових спорах пiдприємств, установ, органiзацiй.

У комiсiях по трудових спорах пiдроздiлiв можуть розглядатись трудовi спори в межах повноважень цих пiдроздiлiв.

Органiзацiйно-технiчне забезпечення комiсiї по трудових спорах (надання обладнаного примiщення, друкарської та iншої технiки, необхiдної лiтератури, органiзацiя дiловодства, облiк та зберiгання заяв працiвникiв i справ, пiдготовка та видача копiй рiшень i т. iн.) здiйснюється власником або уповноваженим ним органом.

Комiсiя по трудових спорах пiдприємства, установи, органiзацiї має печатку встановленого зразка.

Комiсiя по трудових спорах є обов'язковим первинним органом по розгляду трудових спорiв, що виникають на пiдприємствах, в установах, органiзацiях, за винятком спорiв, зазначених у статтях 222, 232 цього Кодексу.

Трудовий спiр пiдлягає розглядовi в комiсiї по трудових спорах, якщо працiвник самостiйно або з участю профспiлкової органiзацiї, що представляє його iнтереси, не врегулював розбiжностi при безпосереднiх переговорах з власником або уповноваженим ним органом.

Працiвник може звернутися до комiсiї по трудових спорах у тримiсячний строк з дня, коли вiн дiзнався або повинен був дiзнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробiтної плати - без обмеження будь-яким строком.

У разi пропуску з поважних причин установленого строку комiсiя по трудових спорах може його поновити.

Заява працiвника, що надiйшла до комiсiї, пiдлягає обов'язковiй реєстрацiї.

Комiсiя по трудових спорах зобов'язана розглянути трудовий спiр у десятиденний строк з дня подання заяви. Спори повиннi розглядатися у присутностi працiвника, який подав заяву, представникiв власника або уповноваженого ним органу. Розгляд спору за вiдсутностi працiвника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працiвника при розглядi спору вiд його iменi може виступати представник профспiлкового органу або за вибором працiвника iнша особа, в тому числi адвокат.

У разi нез'явлення працiвника або його представника на засiдання комiсiї розгляд заяви вiдкладається до наступного засiдання. При повторному нез'явленнi працiвника без поважних причин комiсiя може винести рiшення про зняття цiєї заяви з розгляду, що не позбавляє працiвника права подати заяву знову в межах тримiсячного строку з дня, коли працiвник дiзнався або повинен був дiзнатися про порушення свого права.

Комiсiя по трудових спорах має право викликати на засiдання свiдкiв, доручати спецiалiстам проведення технiчних, бухгалтерських та iнших перевiрок, вимагати вiд власника або уповноваженого ним органу необхiднi розрахунки та документи.

Засiдання комiсiї по трудових спорах вважається правомочним, якщо на ньому присутнi не менше двох третин обраних до її складу членiв.

Працiвник i власник або уповноважений ним орган мають право заявити мотивований вiдвiд будь-якому члену комiсiї. Питання про вiдвiд вирiшується бiльшiстю голосiв членiв комiсiї, присутнiх на засiданнi. Член комiсiї, якому заявлено вiдвiд, не бере участi у вирiшеннi питання про вiдвiд.

На засiданнi комiсiї ведеться протокол, який пiдписується головою або його заступником i секретарем.

Комiсiя по трудових спорах приймає рiшення бiльшiстю голосiв її членiв, присутнiх на засiданнi.

У рiшеннi зазначаються: повне найменування пiдприємства, установи, органiзацiї, прiзвище, iм'я та по батьковi працiвника, який звернувся до комiсiї, або його представника, дата звернення до комiсiї i дата розгляду спору, суть спору, прiзвища членiв комiсiї, власника або представникiв уповноваженого ним органу, результати голосування i мотивоване рiшення комiсiї.

Копiї рiшення комiсiї у триденний строк вручаються працiвниковi, власниковi або уповноваженому ним органу.

У разi незгоди з рiшенням комiсiї по трудових спорах працiвник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рiшення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засiдання комiсiї чи його копiї. Пропуск вказаного строку не є пiдставою вiдмови у прийняттi заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк i розглянути спiр по сутi. В разi коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, i залишається в силi рiшення комiсiї по трудових спорах.

Рiшення комiсiї по трудових спорах пiдлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом у триденний строк по закiнченнi десяти днiв, передбачених на його оскарження (стаття 228), за винятком випадкiв, передбачених частиною п'ятою статтi 235 цього Кодексу.

У разi невиконання власником або уповноваженим ним органом рiшення комiсiї по трудових спорах у встановлений строк (стаття 229) працiвниковi комiсiєю по трудових спорах пiдприємства, установи, органiзацiї видається посвiдчення, що має силу виконавчого листа.

У посвiдченнi вказуються найменування органу, який винiс рiшення щодо трудового спору, дати прийняття i видачi та номер рiшення, прiзвище, iм'я, по батьковi та адреса стягувача, найменування та адреса боржника, номери його рахункiв у банках, рiшення по сутi спору, строк пред'явлення посвiдчення до виконання. Посвiдчення засвiдчується пiдписом голови або заступника голови комiсiї по трудових спорах пiдприємства, установи, органiзацiї та печаткою комiсiї по трудових спорах.

Посвiдчення не видається, якщо працiвник чи власник або уповноважений ним орган звернувся у встановлений статтею 228 строк iз заявою про вирiшення трудового спору до районного, районного у мiстi, мiського чи мiськрайонного суду.

На пiдставi посвiдчення, пред'явленого не пiзнiше тримiсячного строку до районного, мiського (мiста обласного значення), районного у мiстi вiддiлу державної виконавчої служби, державний виконавець виконує рiшення комiсiї по трудових спорах у примусовому порядку.

У районних, районних у мiстi, мiських чи мiськрайонних судах розглядаються трудовi спори за заявами:

1) працiвника чи власника або уповноваженого ним органу, коли вони не згоднi з рiшенням комiсiї по трудових спорах пiдприємства, установи, органiзацiї (пiдроздiлу);
2) прокурора, якщо вiн вважає, що рiшення комiсiї по трудових спорах суперечить чинному законодавству.

Безпосередньо в районних, районних у мiстi, мiських чи мiськрайонних судах розглядаються трудовi спори за заявами:

1) працiвникiв пiдприємств, установ, органiзацiй, де комiсiї по трудових спорах не обираються;
2) працiвникiв про поновлення на роботi незалежно вiд пiдстав припинення трудового договору, змiну дати i формулювання причини звiльнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорiв працiвникiв, вказаних у частинi третiй статтi 221 i статтi 222 цього Кодексу;
3) керiвника пiдприємства, установи, органiзацiї (фiлiалу, представництва, вiддiлення та iншого вiдокремленого пiдроздiлу), його заступникiв, головного бухгалтера пiдприємства, установи, органiзацiї, його заступникiв, а також службових осiб, митних органiв, державних податкових iнспекцiй, яким присвоєно персональнi звання, i службових осiб державної контрольно-ревiзiйної служби та органiв державного контролю за цiнами; керiвних працiвникiв, якi обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами мiсцевого та регiонального самоврядування, а також громадськими органiзацiями та iншими об'єднаннями громадян, з питань звiльнення, змiни дати i формулювання причини звiльнення, переведення на iншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу i накладання дисциплiнарних стягнень, за винятком спорiв працiвникiв, вказаних у частинi третiй статтi 221 i статтi 222 цього Кодексу;
4) власника або уповноваженого ним органу про вiдшкодування працiвниками матерiальної шкоди, заподiяної пiдприємству, установi, органiзацiї;
5) працiвникiв у питаннi застосування законодавства про працю, яке вiдповiдно до чинного законодавства попередньо було вирiшено власником або уповноваженим ним органом i органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) пiдприємства, установи, органiзацiї (пiдроздiлу) в межах наданих їм прав.

Безпосередньо в районних, районних у мiстi, мiських чи мiськрайонних судах розглядаються також спори про вiдмову у прийняттi на роботу:

1) працiвникiв, запрошених на роботу в порядку переведення з iншого пiдприємства, установи, органiзацiї;
2) молодих спецiалiстiв, якi закiнчили вищий навчальний заклад i в установленому порядку направленi на роботу на дане пiдприємство, в установу, органiзацiю;
3) вагiтних жiнок, жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв або дитину-iнвалiда, а одиноких матерiв - при наявностi дитини вiком до чотирнадцяти рокiв;
4) виборних працiвникiв пiсля закiнчення строку повноважень;
5) працiвникiв, яким надано право поворотного прийняття на роботу;
6) iнших осiб, з якими власник або уповноважений ним орган вiдповiдно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договiр.

Працiвник може звернутися з заявою про вирiшення трудового спору безпосередньо до районного, районного у мiстi, мiського чи мiськрайонного суду в тримiсячний строк з дня, коли вiн дiзнався або повинен був дiзнатися про порушення свого права, а у справах про звiльнення - в мiсячний строк з дня вручення копiї наказу про звiльнення або з дня видачi трудової книжки.

У разi порушення законодавства про оплату працi працiвник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробiтної плати без обмеження будь-яким строком.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працiвника матерiальної шкоди, заподiяної пiдприємству, установi, органiзацiї, встановлюється строк в один рiк з дня виявлення заподiяної працiвником шкоди.

Встановлений частиною третьою цiєї статтi строк застосовується i при зверненнi до суду вищестоящого органу або прокурора.

У разi пропуску з поважних причин строкiв, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у мiстi, мiський чи мiськрайонний суд може поновити цi строки.

У разi звiльнення без законної пiдстави або незаконного переведення на iншу роботу працiвник повинен бути поновлений на попереднiй роботi органом, який розглядає трудовий спiр.

При винесеннi рiшення про поновлення на роботi орган, який розглядає трудовий спiр, одночасно приймає рiшення про виплату працiвниковi середнього заробiтку за час вимушеного прогулу або рiзницi в заробiтку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не бiльш як за один рiк. Якщо заява про поновлення на роботi розглядається бiльше одного року, не з вини працiвника, орган, який розглядає трудовий спiр, виносить рiшення про виплату середнього заробiтку за весь час вимушеного прогулу.

У разi визнання формулювання причини звiльнення неправильним або таким, що не вiдповiдає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працiвника на роботi, орган, який розглядає трудовий спiр, зобов'язаний змiнити формулювання i вказати в рiшеннi причину звiльнення у точнiй вiдповiдностi з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на вiдповiдну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звiльнення в трудовiй книжцi перешкоджало працевлаштуванню працiвника, орган, який розглядає трудовий спiр, одночасно приймає рiшення про виплату йому середнього заробiтку за час вимушеного прогулу в порядку i на умовах, передбачених частиною другою цiєї статтi.

У разi затримки видачi трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працiвниковi виплачується середнiй заробiток за весь час вимушеного прогулу.

Рiшення про поновлення на роботi незаконно звiльненого або переведеного на iншу роботу працiвника, прийняте органом, який розглядає трудовий спiр, пiдлягає негайному виконанню.

У разi затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рiшення органу, який розглядав трудовий спiр про поновлення на роботi незаконно звiльненого або переведеного на iншу роботу працiвника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробiтку або рiзницi в заробiтку за час затримки.

Суд покладає на службову особу, винну в незаконному звiльненнi або переведеннi працiвника на iншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподiяну пiдприємству, установi, органiзацiї у зв'язку з оплатою працiвниковi часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звiльнення чи переведення здiйснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рiшення суду про поновлення на роботi.

Вiдшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працiвнику провадиться у разi, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язкiв i вимагають вiд нього додаткових зусиль для органiзацiї свого життя.

Порядок вiдшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

При розглядi трудових спорiв у питаннях про грошовi вимоги, крiм вимог про виплату працiвниковi середнього заробiтку за час вимушеного прогулу або рiзницi в заробiтку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спiр, має право винести рiшення про виплату працiвниковi належних сум без обмеження будь-яким строком.

У разi скасування виконаних судових рiшень про стягнення заробiтної плати чи iнших виплат, що випливають з трудових правовiдносин, поворот виконання допускається лише тодi, коли скасоване рiшення грунтувалося на повiдомлених позивачем неправдивих вiдомостях або поданих ним пiдроблених документах.

З цих же пiдстав допускається стягнення з працiвникiв сум, виплачених їм вiдповiдно до ранiше прийнятого рiшення комiсiї по трудових спорах при повторному розглядi спору.

У разi, коли працiвника звiльнено без законної пiдстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попереднiй роботi неможливе внаслiдок лiквiдацiї пiдприємства, установи, органiзацiї, орган, який розглядає трудовий спiр, зобов'язує лiквiдацiйну комiсiю або власника (орган, уповноважений управляти майном лiквiдованого пiдприємства, установи, органiзацiї, а у вiдповiдних випадках - правонаступника), виплатити працiвниковi заробiтну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спiр, визнає працiвника таким, якого було звiльнено за пунктом 1 статтi 40 цього Кодексу. На такого працiвника поширюються пiльги i компенсацiї, передбаченi статтею 49-3 цього Кодексу для вивiльнюваних працiвникiв, а його зайнятiсть забезпечується вiдповiдно до Закону України "Про зайнятiсть населення" .

Строки виникнення i припинення трудових прав та обов'язкiв обчислюються роками, мiсяцями, тижнями i днями.

Строк, обчислюваний роками, закiнчується у вiдповiднi мiсяць i число останнього року строку.

Строк, обчислюваний мiсяцями, закiнчується у вiдповiдне число останнього мiсяця строку. Якщо кiнець строку, обчислюваного мiсяцями, припадає на такий мiсяць, що вiдповiдного числа не має, то строк закiнчується в останнiй день цього мiсяця.

Строк, обчислюваний тижнями, закiнчується у вiдповiдний день тижня.

Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного пiсля того дня, з якого починається строк. Якщо останнiй день строку припадає на святковий, вихiдний або неробочий день, то днем закiнчення строку вважається найближчий робочий день.