Ответ юриста () :
Если направлены в другою местность, то положена.
Стаття 120. Гарантії і компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість
Працівники мають право на відшкодування витрат та одер¬жання інших компенсацій у зв'язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість.
Працівникам при переведенні їх на іншу роботу, коли це зв'я¬зано з переїздом в іншу місцевість, виплачуються: вартість проїзду працівника і членів його сім'ї; витрати по перевезенню май¬на; добові за час перебування в дорозі; одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сім'ї, який переїжджає; заробітна плата за дні збору в дорогу і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі.
Працівникам, які переїжджають у зв'язку з прийомом їх (за попередньою домовленістю) на роботу в іншу місцевість, випла¬чуються компенсації і надаються гарантії, зазначені в частині другій цієї статті, крім виплати одноразової допомоги, яка цим працівникам може бути виплачена за погодженням сторін.
Розміри компенсації, порядок їх виплати та надання гаран¬тій особам, зазначеним у частинах другій і третій цієї статті, а також гарантії і компенсації особам при переїзді їх в іншу місце¬вість у зв'язку з направленням на роботу в порядку розподілу після закінчення навчального закладу, аспірантури, клінічної ординатури або в порядку організованого набору, встановлю¬ються законодавством.
1. Передбачені цією статтею гарантії для працівників при пе¬реїзді їх для виконання трудової діяльності в іншу місцевість мають здебільшого компенсаційний характер, встановлюються у формі компенсаційних виплат. Ці суми виплачують працівникам з ме-тою відшкодування матеріальних витрат та витрат робочої сили (фізичних і розумових здібностей працівника) у зв'язку з вико¬нанням ними трудових обов'язків. При переїзді на роботу в іншу місцевість працівникам мають виплачуватись суми відшкодуван¬ня вартості проїзду працівника і членів його сім'ї, витрат по пе¬ревезенню майна, добових за час перебування в дорозі.
Крім того, норма цієї статті зазначає такі гарантійні виплати, як одноразова допомога на самого працівника і на кожного чле¬на сім'ї, який переїжджає, та заробітна плата за дні збору в доро¬гу і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі. Згідно зі ст. 12 Закону України «Про оплату праці» Кодексом законів про пра¬цю України передбачено мінімальні гарантії. Щодо забезпечен¬ня додаткових гарантій сторони трудових правовідносин можуть домовитись самостійно. Усі виплати сум компенсації забезпечує те підприємство, установа або організація, до яких переводиться, направляється або до яких приймається працівник.
Загальні положення щодо видів компенсацій та механізму їх виплати містить постанова Кабінету Міністрів України № 255 «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу міс¬цевість» від 2 березня 1998 р. У цьому нормативно-правовому акті зазначено, що під іншою місцевістю розуміється інший насе¬лений пункт стосовно місця розташування підприємства (уста¬нови, організації), в якому працював працівник до переведення. 2. Будь-яке переведення передбачає зміни у правовому стату¬сі працівника, що здійснюються шляхом встановлення інших необхідних умов трудового договору. Переведення на роботу в іншу місцевість стосується випадків, коли змінюється місцезна¬ходження роботи працівника у зв'язку із переміщенням підпри¬ємства, установи, організації в інший населений пункт чи дору¬ченням роботи в іншому відносно місця знаходження роботодавця населеному пункті. Такі переведення можуть здійснюватись осо¬бою або органом, яким надано право прийняття та звільнення з роботи, але у будь-якому випадку за згодою працівника.
Кабінетом Міністрів України у вищезазначеній постанові вста¬новлено, що працівникам у зв'язку з переведенням їх на іншу роботу в іншу місцевість вартість проїзду працівника і членів його сім'ї (крім випадків, коли власник або уповноважений ним орган надає для цього відповідні засоби пересування), добові працівнику за кожний день перебування в дорозі виплачуються у порядку і в розмірах, встановлених законодавством для відряд¬жень. Компенсуються також витрати на перевезення майна заліз¬ничним, водним і автомобільним транспортом (загального корис¬тування) або повітряним транспортом (при відсутності зазначе¬них видів транспорту). Вага майна, що перевозиться, за нормами законодавства може становити до 500 кілограмів на працівника і до 150 кілограмів на кожного члена сім'ї, який переїжджає, а за згодою сторони, яка приймає, можуть бути оплачені витрати на перевезення майна більшої ваги.
Така гарантія, як одноразова допомога, встановлюється для працівника у розмірі його місячного посадового окладу (тариф¬ної ставки) за новим місцем роботи і кожному члену сім'ї, який
переїжджає, у розмірі 25 відсотків одноразової допомоги самого працівника. Якщо працівник переводиться або приймається на роботу на строк не більш одного року, а сім'я з ним не переїжд¬жає, за погодженням сторін замість виплати одноразової допо¬моги йому можуть відшкодовуватися витрати, пов'язані з тимча¬совим проживанням на новому місці. Розмір відшкодування ви¬трат не повинен перевищувати 50 відсотків розміру добових.
Іншою гарантією для працівника у зазначених випадках є виплата йому заробітної плати за дні підготовки до переїзду і влаштування на новому місці проживання, але не більш як шість днів, а також за час перебування в дорозі виходячи з посадового окладу (тарифної ставки) за новим місцем роботи. Якщо зазда¬легідь точно визначити розмір належних працівникові сум ком¬пенсації неможливо, то за згодою сторін виплати провадяться у формі авансу з подальшою компенсацією працівникові здійсне¬них ним витрат. На умовах, передбачених трудовим договором, працівникам, які переїхали в іншу місцевість у зв'язку з переве¬денням їх на роботу, і членам їх сімей надається житлове примі¬щення.
3. Передбачені ч. 2 ст. 120 КЗпП та постановою Кабінету Міністрів України № 255 «Про гарантії та компенсації при пере¬їзді на роботу в іншу місцевість» від 2 березня 1998 р. гарантії встановлюються також для працівників, які прийняті на роботу в іншу місцевість, тобто уклали трудовий договір, умовою якого є переїзд в іншу стосовно їх постійного місця проживання місце¬вість. Попередня домовленість про таку умову є обов'язковою у цьому випадку.
Види гарантій і суми компенсації працівникам, які переїжд¬жають у зв'язку з прийняттям їх (за попередньою домовленістю) на роботу в іншу місцевість, такі самі, як і працівникам, які пе¬реводяться на роботу в іншу місцевість. Однак одноразова допо¬мога цим працівникам може виплачуватися тільки за погоджен¬ням сторін.
4. Окремою підставою для встановлення відповідних гарантій працівникам є такий юридичний факт, як направлення на робо¬ту в іншу місцевість в порядку розподілу після закінчення навчаль¬ного закладу, аспірантури, клінічної ординатури або в порядку організованого набору. Встановлення гарантій і компенсацій у цьому випадку частина четверта коментованої статті покладає на спеціальне законодавство.
Зокрема, постанова Кабінету Міністрів України «Про гаран¬тії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» по¬ширює на цей вид переїзду на роботу гарантії, передбачені для випадків переведення та прийняття на роботу в іншу місцевість.
5. Поряд з цим, особам, які закінчили навчальні заклади, ас¬пірантуру, клінічну ординатуру і направлені на роботу в порядку розподілу за місцем знаходження навчального закладу (аспіран¬тури, клінічної ординатури), де вони навчались, виплачується одноразова допомога за умови, що до навчання вони постійно проживали в іншій місцевості. Крім цього, випускники вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за держав¬ним замовленням і які одержали направлення на роботу, мають право на відпустку 30 календарних днів, за час якої їм за рахунок замовника виплачується допомога в розмірі місячної стипендії («Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовлен¬ням», затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 22 серпня 1996 p.).
Особам, які в порядку розподілу направляються на роботу в іншу місцевість, і членам їх сімей підприємства, установи та ор¬ганізації, а у випадках, передбачених законодавством, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані позачергово надати житлове приміщення.
При цьому іншою місцевістю для молодих фахівців буде вважа¬тись інший стосовно їх постійного місця проживання населений пункт.
6. Відповідні особливості має переїзд на роботу в порядку організованого набору, що передбачає централізовані заходи упов¬новажених державою органів щодо залучення працівників до роботи в іншій місцевості у договірному порядку за дорученням підприємств, установ, організацій. У постанові Кабінету Мініст¬рів України № 253 «Про переселення сімей у сільську місцевість та організований набір робітників» від 11 жовтня 1991 р. зазначе¬но, що для цих працівників крім вищезгаданих гарантій (щодо виплати добових за час перебування в дорозі, заробітної плати за час збирання в дорогу, влаштування на новому місці та перебу-
вання в дорозі, виплата яких провадиться органами державної служби зайнятості за рахунок підприємств, до яких направля¬ються працівники, надання жилого приміщення) закріплено право на збереження безперервного стажу для отримання процентних надбавок до заробітної плати за безперервний стаж роботи в да¬ному господарстві та інших пільг, пов'язаних із стажем, якщо вони діють за новим місцем роботи; надання щорічної оплачува¬ної відпустки за перший рік роботи незалежно від часу, відпра-цьованого на новому місці після переїзду; нарахування надбавки до заробітної плати працівникам, які вперше розпочали трудову діяльність, до досягнення ними дворічного стажу в розмірі 79 % надбавки за безперервний стаж роботи в даному господарстві, яку одержують відповідні категорії працівників при стажі роботи від 2 до 5 років (проводиться після двох років роботи); виплата при перенавчанні або підвищенні кваліфікації з відривом від ви¬робництва середньої заробітної плати за даною професією в гос¬подарстві вселення чи доплата різниці до середнього заробітку протягом періоду навчання згідно з установленими строками, якщо воно здійснюється без відриву від виробництва. Крім того, керівникам підприємств, установ і організацій агропромислово-го комплексу та соціальної сфери села надане право за погод¬женням з трудовим колективом здійснювати протягом 3 місяців доплату особам, які приступили до роботи за новою або суміж¬ною професією, до середнього заробітку за даною професією, одержуваного у господарстві вселення, видавати прийнятим на роботу механізаторам, тваринникам і спеціалістам сільського гос¬подарства, працівникам народної освіти, культури, охорони здо¬ров'я, побутового обслуговування, фізичної культури і спорту допомогу на обзаведення господарством в розмірі до 6 місячних погодинних тарифних ставок 3 розряду (окладів), що встановле¬ні для відповідних професій (посад).
У разі відмови у прийнятті або непідготовленості до прийняття (відсутність необхідних виробничих і житлово-побутових умов) осіб, направлених у порядку організованого набору, і членів їхніх сімей: підприємства, установи та організації оплачують вартість їх зворотного проїзду до колишнього місця проживання, витрати на перевезення майна, а також добові за час перебування в дорозі. Підприємства, установи та організації оплачують особам, прийнятим на роботу в порядку організованого набору, і членам їх сі-мей вартість зворотного проїзду до колишнього місця проживання і у разі, якщо вони звільняються з роботи у зв'язку із скорочен¬ням чисельності або штату працівників чи після закінчення строку дії трудового договору (п. З постанови Кабінету Міністрів Украї¬ни «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість»).
Окремі положення щодо переїзду на роботу працівників ро¬бітничих професій висвітлені в Інструкції «Про порядок прове¬дення організованого набору робітників в Україні», затвердже¬ній колегією Мінпраці України 20 жовтня 1991 р.
7. Ряд гарантій передбачено для працівників, робота яких має роз'їзний (пересувний) характер, постановою Кабінету Мініст¬рів України № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і буді¬вельних робіт, та працівників, робота яких виконується за вахто¬вим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер» від 31 березня 1999 р. Цим актом встанов¬лено, що підприємства, установи, організації самостійно визна¬чають надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і по¬садових окладів працівників, направлених для виконання мон¬тажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується за вахтовим методом, по¬стійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) ха¬рактер, у розмірах, передбачених колективними договорами, або за погодженням із замовником. Разом з тим граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не мо¬жуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабі¬нетом Міністрів України для відряджень у межах України.
У разі, коли робота працівників постійно проводиться в доро¬зі або має роз'їзний характер за межами України, граничні роз¬міри надбавок працівникам за день не можуть перевищувати 80 відсотків граничних норм добових витрат, установлених для відряджень за кордон Кабінетом Міністрів України. При цьому термін перебування за кордоном визначається згідно з відмітка¬ми органів прикордонного контролю або відповідно до затверд¬жених графіків руху транспортних засобів. Однак за час проїзду
територією України такі надбавки не можуть перевищувати гра¬ничних норм добових витрат, що встановлені для відряджень у межах України. Витрати на проїзд до місця відрядження і назад, а також на наймання житлового приміщення зазначеним праців-никам відшкодовуються в порядку, визначеному Кабінетом Мі¬ністрів України для відряджень у межах України і за кордон.
8. Направлення на роботу може здійснюватись Державною службою зайнятості, що передбачено Положенням про порядок організації сезонних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 27 квітня 1998 p., відповідно до якого направлення робітників на сезонні роботи проводиться центрами зайнятості, що укладають прямі договори з підприєм¬ствами, установами та організаціями усіх форм власності, які потребують додаткової робочої сили. Переважне право на участь у сезонних роботах мають громадяни із статусом безробітних. На такі роботи також можуть направлятись громадяни, які зверну¬лись до цієї служби за сприянням у працевлаштуванні. Зазначе¬ним Положенням передбачено, що проїзд до місця роботи здій¬снюється за рахунок бажаючих працювати на сезонних роботах. Законодавчо не передбачено й інших гарантій у випадку переїзду таких працівників в іншу місцевість. Однак при укладенні трудо¬вого договору між підприємством та працівником сторони мо¬жуть визначати відповідні умови переїзду останнього для вико¬нання сезонних робіт.
9. У випадках, коли працівник, який отримав кошти у зв'язку з переїздом в іншу місцевість, не з'явився на роботу, відмовився стати до роботи без поважної причини, звільнився за власним бажанням без поважної причини або був звільнений відповідно до законодавства до закінчення строку роботи (передбаченого законодавством або обумовленого при переведенні, направленні або прийнятті на роботу, а за відсутності визначеного строку — до закінчення одного року роботи) — він зобов'язаний повністю повернути кошти, виплачені йому у зв'язку з переїздом на робо¬ту в іншу місцевість. Необхідно мати на увазі, що не всі випадки звільнення працівника відповідно до законодавства до закінчен¬ня встановленого строку передбачають його обов'язок поверну-ти виплачені на переїзд кошти. За наявності незалежних від ньо¬го умов, що виявились підставами для звільнення (наприклад, за пунктами 3, 6, 8 ст. 36, пунктами 1, 2, 5, 6 статті 40 КЗпП), було б необгрунтовано вимагати від працівника повернення коштів, виплачених йому у порядку забезпечення гарантій належних йому прав у зазначених статтею 120 КЗпП випадках.
Однак працівник, який не з'явився на роботу або відмовився стати до роботи за наявності поважних причин, повертає випла¬чені йому кошти за винятком вартості проїзду і перевезення майна та добових за час перебування у дорозі (п. 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість»). Для покриття заборгованості підпри¬ємству, установі, організації власник або уповноважений орган може провести відрахування із заробітної плати працівника (ст. 127 КЗпП України). У цих випадках роботодавець видає наказ (роз¬порядження) про відрахування, але не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу.