Можливо й дійсно, людині не можна догодити. Принаймні, людині працюючої.
Так, вже сталося, що опитування про «найкращу» з точки зору найманого працівника, заробітну платню, яке проводив Jobs.ua, прийшлося на ще спокійний час до появи пандемії коронавірусу та всіх тих запобіжних заходів, яких довелося вживати для протидії її поширення.
Запитавши в своїх користувачів «Яка форма оплати праці краще?», портал з пошуку кадрів та працевлаштування, отримав від респондентів наступні відповіді.
Близько 30% працівників України, що прийняли участь в опитуванні, найкращим варіантом оплати обрали «погодинну, за витрачений час без врахування результатів роботи». На думку цих респондентів, вже той факт, що працівник витратив на бізнес задачі роботодавця свій певний час, мав бути оплаченим згідно з домовленостями, що укладаються між ним та умовною «роботою». Ще на етапі його працевлаштування. Точка зору зрозуміла, без жодної іронії.
«Відрядну, за конкретний результат» - саме такий вид оплати свого труда побажали отримувати 53% опитаних українських найманих працівників, тим самим, доводячи сумлінність та порядність нашої нації (принаймні, її більшості). Таких українців, під час опитування й серед респондентів виявилося більш за все (принаймні, ще до впровадження карантину).
17% респондентів опитування виявилися ще більш … альтруїстичними громадянами, обравши варіант відповіді «Мені однаково». Чому саме так вважав цій відсоток учасників дослідження, розпитати у той час не вдалося, проте, більш цікавою є загальне ставлення до цього важливого питання, найманих працівників України вже після пережитого часу «жорстких карантинних обмежень».
Опитування, проведене іншим порталом, вже після зняття суворих обмежень карантину, продемонструвало, м’яко кажучи, трохи інше ставлення українців до своїх заробітних плат.
Не секрет, що опинившись перед фактом заборони працювати у штатних режимах, чимало вітчизняних роботодавців не лише втратили значну частину здобутків своїх бізнесів, а й, навіть, були вимушені, геть згорнути, діяльність, бо швидко збанкрутували. Ну, а ті, хто зміг витримати, були змушені скоротити не лише робочі навантаження на своїх віддалених працівників, а й їхні зарплати.
Важко шукати «крайнього» в таких суворих обставинах, але люди, у своїй більшості зіткнувшись із суттєвим збіднінням, доволі кардинально змінили думки щодо того. як роботодавці мають оплачувати їх роботу.
За даними пост-карантинного опитування, майже 67% робітників, що працюють за наймами, впевнені, що роботодавці не повинні «рятувати» свої підприємства та компанії за рахунок зменшення зарплат працівників.
Й, байдуже те, що більшість майже сходило з розуму протягом двох з гаком місяців невизначеності та скрутного матеріального становища. На суттєво зменшену кількість годин, що більшість робітників мали відпрацювати у такому віддаленому режимі, вже ніхто не зважав уваги взагалі. А, почувши про можливість-необхідність знову прямувати до офісів, попри незакінчену епопею з пандемією, 47% прямо заявили, що роботодавці мають відшкодувати їм такий ризик.
До речі, мова йшла не лише про гроші. Близько 23% респондентів вимовляли вимоги надання оплачуваних реабілітаційних канікул, оплати оздоровчих заходів (на кшталт санаторіїв) та майже приватний транспорт, щоб без зайвих ризиків добиратися до робочих місць.
Можливо, наразі думки наших людей знову перетерпіли якихось змін чи може робота нам вже взагалі не потрібна?
Скоро узнаємо бо чекаємо на результати нового опитування від порталу Jobs.ua.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?