Якщо ви ловили себе на тому, що робота – це фактично все, що поглинає ваш час і думки, то у вас можна діагностувати повну і тотальну залежність від роботи. І виявити це значно легше, ніж побороти.
Залежність від роботи, можливо, не найгірша залежність у житті, бо можемо назвати значно гірші залежності – від алкоголю, нікотину та важких наркотиків, як приклад – але трудоголізм теж несе в собі значну небезпеку. Проблема полягає в тому, що суттєво порушується баланс між особистим і професійним життям, бо якщо навіть на вихідних ви думаєте про робочі питання, навіть коли перебуваєте в колі сім’ї і все одно продовжуєте розмірковувати над робочими проблемами, – погодьтеся, приємних новин тут небагато. В Японії, наприклад, культ трудоголізму набрав настільки категоричних форм, що відомі випадки, як люди помирали від виснаження роботою. Фанатично віддані своїй роботі працівники просто заганяли себе постійними дедлайнами, накручуючи рівень стресу і не даючи при цьому відпочити організму. «Зроби або помри» в буквальному сенсі.
Тому й не дивно, що при маніакальній любові до праці Японія відома такими сумними випадками. Серце – це всього лиш м’яз, і має свій поріг вразливості. І про це варто пам’ятати, як тільки починаєте відчувати, що рівновага у житті порушилась і баланс суттєво змістився в сторону роботи.
В чомусь захоплення і одержимість роботою схожі між собою, бо і в одному і в другому випадку хочеться чимало часу приділяти роботі, постійно розвиватися і вдосконалюватися. Але є й суттєва відмінність – здорова пристрасть викликає зацікавлення до виконання робочих завдань, до бажання дізнаватися щось нове, але поряд з цим захоплення не стає на заваді вашому відпочинку, не стає на заваді між вами і вашою сім’єю. А одержимість завжди переростає в щось більше, і одержимість роботою означає, що всі інші аспекти життя знаходяться далеко позаду. Для трудоголіків не так рідний дім стає фортецею, як робота (а для когось і посада) стає тим захисним муром, який надійно укриває від кризових ситуацій. В такій броні, можливо, добре жити, але за це доводиться розплачуватися втратою чутливості до інших важливих речей у житті: сім’ї, відпочинку, цікавим хобі і мандрівкам.
Всіх трудоголіків об’єднують кілька спільних рис. Які ж вони?
Люди, залежні від роботи, вдаються до роботи через внутрішній тиск, а не зовнішні обставини;
Думки про роботу не полишають навіть в позаробочий час (трудоголікам складно відпочити навіть під час заслуженої відпустки);
Такі співробітники працюють значно довше, ніж того вимагає відведений для роботи час, навіть попри небажані наслідки зі здоров’ям, погіршенням стосунків з іншими людьми.
Як бачимо, не лише важливо, як довго ви працюєте, а й важливо, як ви ставитеся до виконання робочих обов’язків. Якщо внутрішня напруга не полишає вас навіть в святкові дні, і вам так і хочеться зірватися від святкового столу і переміститися в робочий кабінет, це вкрай тривожна ознака.
Варто серйозно задуматися, якщо подібні ознаки ви діагностували в себе:
Навіть хвороба не може змусити вас перепочити і набратися сил. Звернутися до лікаря і взяти лікарняний означає для вас поразку і капітуляцію, а для трудоголіка це неприпустима розкіш;
Як вже говорилося вище, думки про роботу з’їдають навіть ваш вільний час;
Вам важко делегувати свої обов’язки іншим членам команди. І не тому, що поруч немає відповідальних працівників, яким можна доручити важливу ділянку роботи; ви й самі знаєте відповідь, яку можна виразити в кількох словах («ніхто не зробить краще за мене»);
Особисте життя теж потерпає, бо звідки воно може взятися і як може розвиватися в таких нестерпних для себе умовах?
Ви можете відчувати навіть фізіологічні прояви негативних наслідків, які несе трудоголізм – біль у грудях і нестача повітря;
Відчуття провини, коли ви постійно дорікаєте собі, що зроблено небагато, що можна зробити значно більше;
По вечорах вам складно перемкнутися на режим відпочинку.
Насправді це складна проблема, яка вимагає комплексних рішень. По-перше, забудьте про те, що зміна роботи чи навіть професії вирішить цю проблему. Ні, не вирішить. По-друге, налаштуйтеся на довгу тривалу роботу з собою, бо в деяких моментах, можливо, доведеться «переламувати» себе, щоб відстояти власну незалежність. І нехай слово «переламувати» не здається тут недоречним. Трудоголізм недаремно має закінчення на -ізм, як ще одна сумнозвісна залежність. Тому іноді доведеться просто перетерпіти бажання взяти ноутбук в руки, щоб вкотре заховатися за роботою, мов за ширмою, від реалій світу.
Зізнайтесь собі нарешті. Ви ж знаєте правду, ви чудово все розумієте. Просто волієте не помічати її, так? Маленьку незручну правду, яку можна поставити в дальньому кутку кімнати і згадувати за неї тільки тоді, коли випадково наткнувся на неї очима… Ми так любимо, коли інші говорять нам правду, але так не любимо говорити її самі. Навіть самим собі, наодинці перед дзеркалом, хоча, здавалося б, – що може бути простіше?
Ви повинні бути максимально чесними з собою, і скласти список речей, які втрачаєте, коли багато уваги приділяєте своїй роботі. Попросіть друзів і рідних людей бути чесними з вами, щоб вони розказали вам, як на них відображається ваша звичка багато працювати. Але й ви будьте чесними з ними; якщо пообіцяєте, що перестанете понаднормово працювати, значить, перестанете це робити, а не відкладатимете це рішення на «потім».
А от що добре було б помістити в дальній куток кімнати і забути про це до пори до часу, так це гасло «все або нічого». Бо категоричність – це як закис азоту для двигуна спорткара. Під час усього заїзду ним не скористаєшся, бо зіпсується двигун, а от у важливих моментах перегонів ним варто скористатися. Так само і з категоричністю – «все або нічого» потрібно тоді, коли ви ризикуєте і йдете ва-банк, або коли потрібно зібрати сили в кулак і вкластися в дедлайн. Але після виконаних проектів – не встановлення нового дедлайну, а відпочинок. Спершу – відпочинок, і тільки потім, з новими силами, ви беретеся за новий проект і, відповідно, встановлюєте нову межу для нового проекту.
Існує набагато краща версія дорослої людини, ніж вічно втомлена від комп’ютера і хронічного недосипання людина. Багато людей нехтують вправами з психології, а даремно. Уявляйте кращу версію себе – розслаблену і зосереджену на завданнях людину. Візуалізуйте той варіант, де робота приносить задоволення, а не дискомфорт і незручності.
Ви повинні чітко означити межі між професійним і особистим життям. Це критично важливо, якщо працюєте віддалено. Що обов’язки, що розклад – чітко їх регламентуйте. Знову ж таки, доведеться навчитися говорити «ні» тим речам, які не вписуються в окреслені кордони.
Трудоголіку навіть в колі сім’ї розслабитися важко, бо він думає про те, що ще годинку можна було приділити роботі, а тоді вже відпочивати. Але годинка за годинкою, і ось уже ніч на порозі, а з нею – сонна напівтома, коли така людина намагається не змикати очі і знову щось робити, робити, робити… порада тут наступна: схаменіться! Побійтеся бога, як кажуть в народі. От саме в такі моменти варто згадати приказку: «Робота в ліс не втече». Це ідеальний випадок, щоб проказати собі подумки цю мантру і відкласти виконання робочих завдань до наступного дня.
Деяким людям – не всім, звичайно, це ще й від характеру залежить – допомагають почати і завершити роботу певні ритуали. Наприклад, чашка чаю сигналізуватиме, що ваш робочий день розпочався; та ж сама чашка чаю згодом сповістить вас, що робочі години спливли і можна переключитися на іншу діяльність: вийти на свіже повітря, підкріпитися чи пройтися до магазину. Це якщо ви працюєте віддалено; якщо ж ви працюєте в офісі, придумайте на вечір щось приємне, заради чого вам би хотілось залишити роботу в офісі до завтра.
У вас щодня в списку щоденних завдань повинна бути графа «Час для себе», а наприкінці дня навпроти цієї графи повинна стояти галочка «виконано». В цей час ви повинні приділяти увагу лише собі: своєму настрою, самопочуттю і здоров’ю. Як ви вже використаєте відведені для себе хвилини, це інше питання. Це можуть бути візити до психолога, заняття спортом чи оздоровчі прогулянки на природі. Даруйте за каламбур, але вирішувати вам, як розпорядитися власним часом.
І нехай це завдання – стати менш залежним від роботи – іноді потребує значних зусиль, але пам’ятайте, що результат того вартує.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?