Норми таких співвідношень, як «роботодавець-працівник», як правило, є певною «місцевою справою» для кожного індивідуального людського суспільства. Проте, саме така «демократія» гарно демонструє наскільки розвинутим є той, чи інший соціум та наскільки комфортно в ньому людині будувати власне життя.

Український ринок праці, рок за роком наближаючись до загальноприйнятих цивілізованих стандартів взаємодії між всіма його учасниками, вже здолав чимало, так званих «ментальних перешкод», та прийняв низку нових по суті законів та нормативів. Проте, до остаточної «перемоги», ще далеко, й українці, час від часу, але відчувають вплив на власне працевлаштування, певних «трендів найму персоналу», не завжди обумовлених економічною ситуацією та будь-якою іншою необхідністю.

Соціальне опитування, яке провів ресурс з пошуків працевлаштування та персоналу Jobs.ua, гарно демонструє наявність на вітчизняному ринку праці, такої проблеми, як ейджизм, що виражається у дискримінації шукачів через їхній вік.

Запитав в користувачів порталу «Чи стикалися ви з ейджизмом при працевлаштуванні?», ми отримали наступні відповіді.

Відповідь «Ні, я не відчуваю проблем із працевлаштуванням через вік» обрали 21% респондентів опитування. Також, окремо, 6% учасників дослідження, відповіли також негативно, обрав варіант відповіді «Ні, я рідкісний фахівець й затребуваний у будь-якому віці».

Проте, 3% українців, які прийняли участь в опитуванні, обрали своєю відповіддю: «Так, мені менше 25 років й тому складно працевлаштуватися». Ці респонденти стикалися з проблемою пошуків роботи через молодий вік та упереджене ставлення до їхнього «невеликого досвіду роботи».

Переважна кількість респондентів, цілих 70%(!) відповіли: «Так, мені більше 40 років й тому складно працевлаштуватися»…

Як то кажуть «без коментарів» й проблема ейджизму лише яскравіше засяяла під час пандемії. Економічна криза, заподіяна пандемією коронавірусу, буквально «виштовхнула на вулиці» чималу кількість більш молодих за віком та менш вибагливих шукачів, створив одразу, нову «можливість» для вітчизняних роботодавців.

При цьому, й досі можна зустріти запити роботодавців на «молодих, проте досвідчених» кандидатів у тих сферах діяльності де, апріорі таке неможливо, бо специфічний досвід може прийти лише з роками практики. Також, роботодавці самі не раз визнавали певні проблеми, які виникають під час співпраці із представниками покоління Z та «міленіалами», навпаки, виділяючи більшу відданість своєї справі в тих кандидатів, хто старше них за віком.

То, чому шукачам віком «сорок плюс», які мають чимало досвіду, сьогодні, все таки важко знайти роботу в Україні? Яка ваша думка?