Поведінка людини, швидко стає її «особливістю», яка може розповісти про «власника» не гірше, аніж його відбитки пальців. Крім того, наша поведінка, звички та думки стають «базою» для формування власного світогляду, бачення якого, проецирується нами й на те що та як ми висловлюємо, під час складання листів та інших «умовно письмових» текстів.
Тож, й під час складання власного резюме, й під час написання відгуків на вакансію або при розмові із рекрутером, ми увесь час ризикуємо певним чином, стати жертвами власних звичок та думок, які можуть «вилазити» з нас в наших словах та формулюванні власних розумінь тих чи інших життєвих аспектів.
Навіть, кандидати із великим досвідом роботи та купою необхідних роботодавцю знань, легко втрачають шанси бути обраним на вільну вакансії, суто завдяки тому, що справили погане враження на своїх співрозмовників або адресатів-рекрутерів. Спеціалісти, які досліджують вплив такого «феномену сприйняття» на професійні здібності людей, запевняють, що існують певні «шкідливі звички», які більш-менш, але притаманні більшості шукачів світу. саме ці наші звички суттєво дратують співрозмовників та призводять до враження, що людина перед ними хизується, бреше або намагається «прикрасити» в якості «здобутків» нічого не значущі власні «досягнення».
Спробуємо розібратися на які «шкідливі звички» треба завжди звертати увагу, щоб швидко працевлаштуватися й не очікувати довго на відповідь роботодавця, якої просто не може бути, саме завдяки цим нюансам нашої поведінки.
Намагаючись стати «у нагоді» роботодавцю. Кандидати на роботу, часто позиціонують себе, у якості майстрів, які здатні робити «багато чого». Проте, таке позиціонування себе як «майстра на всі руки», лише робить гірше та створює імідж працівника, який не навчився робити гарно або, навіть ідеально, щось одне, проте конкретну справу.
Будь-яка справжня вакансія обумовлює вміння кандидатів на неї робити певну низку дій, які потрібні для виконання набору обов'язків працівника. Звичайно, шукач може вміти щось ще, проте. Не слід забувати, що головною метою кандидата є саме призвести до враження того, що він підійде для виконання роботи саме «по той вакансії» на яку він зазіхає.
Саме цьому, доволі важливим є той момент, що навіть з резюме треба видалити весь свій досвід, який не релевантний вимогам тієї роботи на яку ви розраховуєте. А під час проходження співбесіди треба уникати власного опису який демонструє вас в якості «універсального солдату».
Доволі часто, шукачі самі відмовляються від шансів швидко отримати роботу, яку вони шукають й все, через погані емоції, впливу яких вони подалися.
Наприклад, відчуваючи себе втомленою «саме сьогодні», людина може відмовитися продовжувати працювати над працевлаштуванням та не перевіряти повідомлення «до завтра», щоб відпочити. Так само, наступного дня, вона може мати надмірні залишки енергії та «атакувати» відгуками надто більшу кількість вакансій, аніж цього потребує ситуація.
Не менш часто, людина може періодами мріяти про звільнення, починати шукати роботу собі, ретельно виправляти «ляпи» свого резюме та шукати вакансії але «згорне» весь цей процес, одразу, як отримає, наприклад. не суттєве «збільшення здобутків» або просто втомиться та відкладе пошуки до більш вдалого «наступного разу».
Керування власними емоціями – є ще однією серйозною проблемою, яка перешкоджає людині швидко отримувати необхідну роботу та працевлаштовуватися, взагалі. Розуміючи те, що вам потрібно працевлаштуватися або змінити роботу, необхідно розпочинати цей процес та не відступати від своїх цілей, доки не досягнете бажаних результатів.
Концентрація на одному з аспектів пошуків роботи, також може заважати нам відшукати роботу для себе швидко та результативно.
Годинами гортаючи сторінки із зразками резюме, щоб скласти власне «ідеальне», придивляючись до вакансій, відшукуючи «саме ту» роботу, або пошуки спеціального одягу, який має «вразити» рекрутерів – ці та інші аспекти можуть забирати надто багато уваги в людини, залишаючи без потрібної уваги інші, ще більш важливі аспекти процесів пошуків роботи.
Щоб уникнути впливу такої шкідливої звички, треба якомога частіше нагадувати собі самим, що працевлаштування - це процес, який відбувається у де-кілька етапів, кожен з яких доволі важливий. Тому, складання планів щодо ваших кроків на цьому шляху, стане гарною ідеєю.
Сучасний світ, як й суспільство людей побудовані на їх відносинах, й шукати допомоги або поради при пошуках працевлаштування – це цілком нормальний процес для шукачів. Проте, доволі важливо бути послідовним у таких діях та не кидатися до крайнощів відшукуючи поради та допомогу із прийняттям рішень «одразу» та «скрізь».
Коли ви починаєте «збирати» поради навколо себе без розумного ставлення до цього процесу. Ви надсилаєте чимало електронних листів з проханням про допомогу у пошуках роботи, отримуєте безліч уточнюючих питань та передивляєтеся купу «порожньої» супутньої інформації, втрачаючи час. перенавантажуючи мозок та психіку, а головне не отримуючи при цьому жодного ефективного результату. До того ж, вже потурбувавши своїх знайомих та отримав «чергову пораду», ви, навряд чи, звернетеся до них вдруге, втрачаючи зв'язок з контактом, який міг би допомогти у більш конкретних питаннях у майбутньому.
Іншим боком проблеми є, наприклад, отримання великої кількості схожих результатів. Які можуть ускладнити питання вибору та, вже точно, не посприяють у швидкому та легкому вирішенні питань працевлаштування.
Ще одна погана звичка – отримання інформації з усіх куточків світу одразу. Позбавтеся її та оберіть один-два конкретних та авторитетних джерела порад, якими ви зможете користатися під час пошуків роботи для себе.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?