Доволі непростий процес пошуків роботи та самого працевлаштування, не дарма порівнюють із певним видом роботи. Принаймні, якщо мова йде про гідні посади в серйозних компаніях чи підприємствах, які гарантують задовільні та стабільні доходи, шукачам доводиться здолати чимало перешкод на шляху до отримання таких пропозицій.
Часто, шукачі, які мають солідний досвід роботи та відповідну освіту й взагалі, є безперечними професіоналами своєї справи, не можуть доволі довго працевлаштуватися на нових місцях. Вони самі помічають, що «щось йде не так, як треба», проте, продовжують марно відвідувати співбесіди або очікують на відповіді роботодавців на їхні відгуки, бо роблять низку типових помилок, що заважають вдалому працевлаштуванню цих людей.
Ситуації, які надані нижче, є найбільш розповсюдженими серед шукачів та визнані такими, що можуть більш за все відтермінувати бажане працевлаштування кандидатам. Тож, зверніть увагу на ті аспекти, що є дійсними проблемами на шляху до вдалого та швидкого знаходження роботи про яку ви мрієте.
Певні сумніви, страхи та наявність невпевненості у власних можливостях, притаманні не лише новачкам, які щойно вийшли з дверей вишу. Навіть спеціалісти із гідним стажем та чималого віку, завдяки внутрішній сором’язливості відчувають себе невпевнено у процесі пошуків роботи. Страх відмов та незрозуміле майбутнє, до якого може додаватися відповідальність за годування родини, нівелюють усе позитивне, включаючи знання, що має така людина. Лише заходячи до рекрутерів або, навіть, у стилі складання супровідного листа, невпевнена в собі людина, підсвідомо це демонструє та одразу викликає таку саму невпевненість в опонентів, які мають тепер сумніви щодо відповідності цього кандидата запропонованій посаді.
Зрозумійте, що ви не єдиний кандидат, що нервується та якому важко у такій ситуації. Краще повідомити про такий стан одразу, спокійно переходячи до власних переваг, які ви маєте,як професіонал. Впевненість з’явиться вже протягом перших хвилин. Коли ви почнете розповідати про справу, на якій відмінно розумієтеся.
Резюме при пошуку роботи чи не є найбільш важливим фактором ефективного знаходження працевлаштування. Саме з нього починається знайомство рекрутера з кандидатом. Якщо врахувати те, що на читання кожної відповіді в професійного рекрутера виділено до двох хвилин (саме за цей час він повинен знайти у документі те, що його зацікавить), то великою помилкою є намагання відправити перше шаблонне резюме у якості відповіді на пропозиції роботодавця.
Тут, я к в мінера – лише один шанс. Вразив-не вразив. Довів одразу, що можеш стати цікавим кандидатом на посаду, або виявився «як усі» та полетів у корзину.
Резюме не треба сприймати, як формальність. Це насправді перше враження про кандидата. Якщо ви маєте адаптоване до вакансії резюме, де чітко зазначаєте, що саме з цим роботодавцем прагнете співпрацювати , доводячи наявність свого досвіду та хисту та розмірковуєте яким чином зможете стати корисним компанії, що наймає на роботу, ваше резюме буде прочитане а вас позвуть на співбесіду, гарантовано.
Навіть ідеальне резюме не зможе швидко принести вам результатів, якщо ви задовольняєтеся пасивним очікуванням відповіді. Більшість кандидатів надіславши такого листа можуть тижнями очікувати на можливу відповідь, а відвідавши співбесіду – й того довше, чекати на дзвінок, про який ніби то натякнув рекрутер.
Це порожня трата часу. Треба знати які вакансії ви маєте у резерві, як такі, що можуть стати вашою роботою. Планувати відправлення резюме, відвідування рекрутерів та пошукі нових пропозицій роботи, поки ви чекаєте на все те, про що казали вище.
Лише у такому спланованому графіку, шукач отримує максимум шансів на те, що так чи інакше, але знайде роботу, яка, принаймні, буде його влаштовувати.
Незважаючи на те, що повагу до себе має відчувати кожна людина, до працевлаштування треба підходити доволі обережно та бути готовим до того, що ваша справа всього життя, не збирається озолочувати вас з перших місяців роботи.
Навіть коли економіка світу та країни не перебуває у кризовому стані, кандидат має великий досвід та вражаючи результати труда на попередніх місцях, готовий до всього, що йому запропонує керівництво й, взагалі, претендує на відповідальну керуючу посаду, йому слід бути готовим, до того, що він буде отримувати доволі скромну заробітну плату, бо, наприклад, є тут новеньким та має пройти термін випробування чи щось подібне.
У бідь-якому разі, не слід мріяти про щось грандіозне з перших днів роботи. Чи ще на співбесіді. Будь-який робітник має спершу довести, що він може впоратися, а вже згодом й отримати всі можливі бонуси від своєї роботи, яку він нарешті знайшов.
Принаймні, на співбесіді точно, не слід виказувати свого розчарування тим, що «зарплатня виявилася не такою, як ви вважали та ще є якийсь там випробувальний термін». Так, ви вряд чи отримаєте роботу взагалі. Якщо ви впевнені що ваша професія затребувана та розумієте скільки доходу вона має принести, працевлаштовуйтеся на тих умовах, що маєте зараз та сумлінно працюйте. Повірите ви чи ні, але те, чого ви прагнете прийде згодом. Зараз для вас головне не допустити серйозної помилки та не втратити реальне робоче місце до якого ви так важко йшли.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?