Дуже часто, бажаючи будь-якого успіху, людина не наважується розпочати шлях до нього, «розуміючи» брак певних ресурсів, які знадобляться для досягнення мети. Нестача досвіду, грошей, сміливості в прийнятті рішень або навичок стають «обумовленими», проте, перешкодами, які можуть надовго чи, навіть, назавжди, зупинити людину на її шляху до бажаної мети.
Однак, саме сьогодні, наш несподіваний та мінливий світ, пропонує безліч можливостей, які дозволяють досягти бажаних успіхів, не зважаючи, навіть, на юний вік, нестачу ані життєвого, ані професійного досвіду, проте реально «працюють» завдяки вмотивованості та сміливості людей.
Jobs.ua пропонує дві невеличкі, але повчальні історії успіху звичайних… дітлахів, які зуміли мислити у креативному напрямку та мали сміливість втілити свої мрії в реальне життя.
Коли Міхеїлі ще й не було п’яти років, її вкусила бджола, завдав дівчинці не лише страждання від укусу але й оселив в її душі справжнє зацікавлення цією комахою. Серед інформації, яку допитлива дівчина змогла зібрати на той час про бджіл, більш за все її вразило те, наскільки бджоли важливі для екосистеми світу та той факт, що ці комахи знаходяться під загрозою знищення з боку цивілізації людей. Приблизно водночас, її бабуся подарувала Міхеїлі раритетну куховарську книгу з 1940-х років, в якій, окрім інших порад та рецептів, був розташований й рецепт льняного лимонаду.
Спочатку, зацікавлена Міхеїла сама навчилася готувати напій, а потім домовилася про виготовляння лимонаду для одній з місцевих піцерій. Потім, дівчина підготувала цілу лекцію, присвячену охороні бджіл, яку презентувала в одному із супермаркетів відомої мережі. Результатом став контракт із всіма магазинами мережі на поставки лимонаду, який отримав новий бренд «Me & the Bees» (Я та Бджоли) новий смак льону, м'яти та меду та регулярні відрахування певних сум з продажів кожної пляшки на рахунок асоціації бджолярів штату та інших відомих організацій, що піклуються про збереження популяції бджіл в Америці.
У дитинстві Ерік відчув на власній шкірі, що таке часта зміна навчальних закладів, булінг з боку однолітків та несприйняття його вчителями, один з яких запевняв хлопчину, що краще роботи «у Макдональд», йому не знайти.
Ці обставини спонукали хлопця покинути школу, проте продовжити отримувати освіту з тих напрямків, які його цікавили. В решті-решт, Ерік зумів розробити власне навчальне онлайн-середовище, яке назвав «Botangle». А, у віці виповнилося 15 років, він розширив власний проект до рівню міжнародного платного онлайн-сервісу, який допомагає у пошуках вчителів та репетиторів з різних дисциплін.
Сто тисяч доларів США, які витратив на запуск проекту хлопець, він заробив самостійно, вдало придбавши за два роки до того цифрову валюту bitcoin. Зробив він це, після довготривалого аналізу ринку кріптовалют, витративши тисячу доларів, яку йому подарувала бабуся на день народження.
Зараз під керівництвом Еріка Фінмана, вдало працює велика команда «айтишників» усіх напрямків, яка, підтримує сервіс «Botangle» й працює з іншими перспективними проектами.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?