В некомерційні організації йдуть працювати не лише за покликом серця. Це одне з поширених хибних уявлень – втім, як і той факт, що в некомерційних установах фігурує низький рівень зарплат і, відповідно, низький рівень кваліфікації співробітників. Це зовсім не так, тому в цій статті пропонуємо вам розвіяти ці хибні уявлення, і найголовніше – поговоримо про специфіку пошуку роботи в некомерційних організаціях.
Ситуація з неурядовими організаціями в нашій країні кардинально змінилася в 2014 році після Революції гідності, анексії Криму і військовими діями на Донбасі. Для порівняння: якщо в 1996 році налічувалося трохи більше 5 тис. неурядових організацій, то в 2018 році їх було зареєстровано понад 81 тис. Різниця колосальна, чи не так? Сфера діяльності теж різна: хтось допомагає військовим на Донбасі та здійснює правозахисну діяльність, хтось збирає кошти для лікування важкохворих дітей, хтось опікується безпритульними тваринами. Словом, усім небайдужим громадянам буде чим зайнятися, якщо вони звернуть увагу на роботу в некомерційних організаціях.
А тепер про міфи, які згадувались вище. Стрімкий розвиток некомерційної сфери стимулює попит на кваліфікованих спеціалістів. Зрозуміло, що жоден професіонал не працюватиме задаром, навіть якщо він працює за покликом серця. А якщо так, то й рівень вимог до них нічим не відрізнятиметься від тих вимог, які висуваються до аналогічних спеціалістів у сфері бізнесу. Чи інших видах економічної діяльності.
Звернемо увагу на ще один важливий момент: щоб ефективно провадити свою діяльність, некомерційним організаціям в своїй повсякденній роботі потрібно застосовувати ті самі підходи та інструменти, що й у бізнесі. І якщо рівень кваліфікації працівників неурядових організацій бажатиме кращого, про яку успішну діяльність можна говорити? А виклики, з якими вони стикаються щодня, подекуди набагато складніші.
В такі установи приходять працювати люди, яким недостатньо тільки фінансової мотивації. Якщо вас приваблює гасло «Перебувати в авангарді позитивних змін в Україні», вам підійде робота в некомерційному секторі. Бо відчувати свою приналежність до чогось більшого, ніж просто виконання робочих обов’язків за спеціальністю, йти за покликом серця – давайте будемо чесними, це не всім потрібно.
Інший момент, теж важливий – чи плануєте ви працювати в міжнародних некомерційних організаціях? Якщо так, знати чи не знати іноземну мову – як розумієте, це навіть не обговорюється, бо як мінімум потрібно володіти англійською на пристойному рівні. Крім цього, влаштуватися без досвіду буде проблемно, хоч і можливо. Поцікавтеся, чи міжнародна організація, в якій ви хочете працювати, надає оплачувані стажування. Так ви зможете перевірити себе і зрозуміти, потрібно вам це чи ні. Навіть якщо ви відмовитеся від роботи в конкретній організації, зайвий рядок у резюме може в подальшому стати додатковою перевагою.
Зауважимо ще дещо. Щоб отримати омріяну вакансію в таких установах, одного лиш резюме буде недостатньо. Навіть якщо ви вважаєте його надзвичайно креативним і просунутим. Річ у тому, що процес найму персоналу в таких організаціях здебільшого стандартизований і вимагає заповнення спеціалізованих форм. Приміром, для працевлаштування в ООН ви надаєте форму Р-11 з вашою персональною історією, а це забере трохи часу. Також подбайте про рекомендаційні листи і надайте контакти людей, які схвально про вас відгукнуться.
А далі ви отримаєте тестове завдання (куди ж без нього?), куди входитимуть декілька задач. Здебільшого тестові задачі не викличуть у вас подив, хоча може трапитися інакше. Але це радше винятки, коли вас попросять, приміром, виконати кілька різнопланових завдань за обмежений час, хоча в реальних робочих умовах їхнє виконання забрало б не один день. Але це, повторимося, рідкісні винятки, а не загальноприйняте правило.
Наступний етап – співбесіди з рекрутерами, керівниками проєктів або навіть головою організації, якщо майбутня посада цього вимагає. Приготуйтеся до того, що на співбесіді вам доведеться реагувати на ситуації, які мають на меті виявити ваші професійні вміння та особисті якості. Не розчаровуйтеся, якщо виявиться, що вимоги до кандидата значно вищі, ніж професійні навички, якими ви наразі володієте. Це робиться для того, щоб взяти людину «на перспективу». Які фактори можуть зіграти на вашу користь? Прагнення до нових знань і бажання розвиватися, адаптовуватися до нових викликів.
Даруйте, але ми трохи відхилилися в сторону міжнародних організацій. Поговоримо, як минає відбір працівників в українських неурядових організаціях. Звичайно, від установи до установи якісь моменти можуть відрізнятися, але загалом процес пошуку і працевлаштування персоналу ідентичний.
Отже, в некомерційній організації виникла необхідність найняти нового спеціаліста. Спершу складається список вимог та очікувань від кандидата, далі публікується оголошення про вакансію (соцмережі, власний сайт, неурядові портали). Потім надходять резюме і супровідні листи від кандидатів, і працівники організації, відповідальні за це, оцінюють їх згідно заявлених в оголошенні вимог.
Кандидатам, які успішно виконали тестове завдання, телефонують і запрошують на співбесіду, яка залежно від обставин може відбутися офлайн чи онлайн. Звичайно, спілкування віч-на-віч складно замінити бесідою через монітор, але сучасні реалії і тут внесли свої корективи.
На що звертатимуть увагу на фінальному етапі, коли вирішуватимуть, підходите ви їм чи ні?
І загалом, пам’ятайте – чим професійніша організація, тим більше етапів вам доведеться здолати на шляху до омріяної роботи. Легковажно поставитися до цього питання не вийде: мовляв, це некомерційна організація, тут візьмуть на роботу кого завгодно. Ні, не кого завгодно. Думати так – означає заздалегідь приректи себе на невдачу.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?