Як правило, готуючись та йдучи на співбесіду, шукач налаштований продемонструвати себе з найкращих боків та не викликати невдоволення чи неприязні з боку рекрутера. Цілком розумне ставлення до такої важливої у професійному та, загалом, житті, події, підсвідомо робить все таки з людиною «поганий жарт», створюючи на тлі бажання отримати потрібну роботу, певний «феномен залежності» перед тим «могутнім» персонажем, від якого це нібито залежить.

Про те, що шукач зі свого боку також має чимало прав під час співбесіди, зокрема, ставити запитання до представників роботодавця, писалося вже не один раз. Однак, існують й випадки, коли людина, яка прийшла створювати гарне враження про себе, не лише має повне право залишити інтерв’ю у будь-який момент, а навіть, зобов’язана зробити такий крок, заради власного «кращого майбутнього».

Наприклад, шукач має можливість (до речі, так краще й вчинити), перервати бесіду із співрозмовником-рекрутером, у разі, коли йому не сподобалася (мається на увазі насторожила) поведінка останнього або інформація, якої той ділиться із кандидатом, здається шукачеві неправдивою. Навіть, не розуміючи, а лише відчувши, що щось йде не так під час співбесіди, краще таку розмову зупиняти та уходити, не гаючи часу та не даючи можливості обдурити свої відчуття, переконливими обіцянками.

Звичайно, під висловом «щось не так», не слід розуміти власне несприйняття особистості людини, яка з вами спілкується, її зовнішній вигляд, манеру речі тощо. Проте, відчуваючи, що ці «погані» манери є прийнятим відношенням до найманих робітників в цієї компанії, зупиняти та залишати інтерв’ю цілком нормальний перебіг подій.

Також, одразу треба бути налаштованим на те, що така специфічна розмова, як співбесіда, просто зобов’язана перетікати «по іншому», аніж те спілкування з людьми, до якого ви звикли. Тут часто все йде шкереберть та не за планом, виникають гострі моменти, ставляться неприємні питання та створюються провокативні ситуації. Не завжди розуміння того, чи потрібна йому така робота, приходить до шукача швидко, незважаючи, навіть, на його життєву досвідченість. У разі, коли зовні все виглядає цілком пристойно, але неспокійне відчуття не полишає вас, все таки краще дочекатися кінця співбесіди та потім у спокійній обстановці зрозуміти чи був то прояв знервованості. Чи щось інше, на що треба звернути увагу.

Ну, а у випадках, коли люди на, відчуває увесь сенс виразу «відривається терпець», витрачати власні нерви (здоров’я) та цінний час – поганий варіант. Краще відкланятися, ввічливо зупинив розмову, коротко резюмуючи. Що ви прийшли висновку про невідповідність запропонованої роботи щодо вашого бачення її.

Існує ще декілька випадків, коли піти посеред співбесіди є нормальним та, навіть, розумним кроком.

«Забуття»

Потрапив за вказаною адресою вчасно, шукач, раптом, опиняється у невідомості, у кращому випадку отримав інформацію про необхідність «трохи почекати». Буває всяке, але таке «трохи» повинне мати чіткі межі та не дублюватися із приставкою «ще». Те, що вас заставляють очікувати таким чином є неповагою до вас, як до особистості та має натякнути на відсутність цінності вас, як робітника чи до непримлілого ставлення керівництва до підлеглих. У будь-якому варіанті, чи є сенс чекати та влаштовуватися на таку роботу?

Допит «до сьомого коліну»

Співбесіда – це знайомство та свого роду певні «оглядини», коли один до одного придивляються роботодавець та потенційний найманий працівник. У разі, коли на такому «першому побаченні» від вас вимагають більшої відвертості в якості надання власних документів чи іншої особистої інформації – така поведінка вашого співрозмовника не є нормальною та навіть не законна. Намагання потримати ваш паспорт чи дізнатися «для перевірки» інформацію про ваші відносини з фінансовими установами, скоріше за все, викриває того чи іншого шахрая. З такого інтерв’ю треба уходити негайно – добра тут чекати не треба.

«Гра в магазин»

Прийом, коли майбутньому потенційному менеджеру з продажів пропонують спробувати «продати» рекрутерові що –небудь – доволі нормальна та розповсюджена практика, яка ставить за мету дізнатися манеру та професійність робітника у момент продажів. Це не дивно. Бо саме цим йому, наприклад, доведеться займатися під час роботи. А працевлаштовувати «продавця», в якого проблеми із спілкуванням з клієнтами, ніхто не збирається.

Проте, трапляються й випадки, коли знервованому та зацікавленому в отриманні роботи кандидатові, раптом пропонують за щось заплатити, купити, внести «задаток» та щось на кшталт цього.У такому разі, залишати співбесіду можна, навіть не прощаючись з псевдо-рекрутером. Скоріше за все, вас обдурювали, ще на етапі подачі об’яви про вакансію, намагаючись втягнути в примітивний аналог сітьового маркетингу чи просто «напарити» якийсь товар.

Під час співбесіди, представник компанії не має права навіть просити оплати, наприклад, за роздруківку документів, ксерокопіювання та інші реальні «витратні» дії.

«Зміна правил гри»

Існують й такі унікальні роботодавці, які пропонуючи цілком реальну роботу, намагаються залучати більшу кількість кандидатів, надаючи не зовсім правдиву інформацію в об’явах про існування вакансії. Коли таке трапляється, й ви бачите, що сума заробітної платні, графік роботи а, можливо, й її напрямок, суттєво відрізняється від того, про що ви читали та що вас зацікавило, краще «вибачатися» та йти своїм шляхом далі. Навряд чи роботодавець, який лукавить з перших хвилин співпраці, здатен у майбутньому виявитися чесною та порядною людиною.

«Шосте відчуття»

Саме про нього, згадувалося на початку цієї статті. Якщо, ви відчули, що щось з оточуючого, люди або їхня поведінка викликає у вас стійке відторгнення, не слід експериментувати. «Потроху звикнеться» - це не про таку ситуацію. Та й взагалі, скільки вам потрібно часу, щоб звикнути почувати себе комфортно, не відволікаючись на неприємні емоції та зосередившись на власній роботі? Та чи потрібно взагалі наражати себе на такі випробування?