Якщо говорити про різні професії під час війни, чи не найскрутніше доводиться представникам літературної спільноти. Літературна праця й без того не надто оплачуваний напрямок в нашій країні, та ще й дуже потребує такої делікатної субстанції, як натхнення. А де ж узяти те натхнення під час війни, коли від жахливих новин щодня стає важко на серці?

Розуміючи ті непрості обставини, в яких опинилися представники літературної спільноти, фонд «Відродження» та Український ПЕН-клуб оголосили програму стипендій для письменників, перекладачів, есеїстів, філософів, літературних критиків, які залишаються наразі в Україні і мають фінансові труднощі через війну.

Стипендія видається один раз, її розмір складає 20 тис. грн. Ініціатори програми розраховують надати тридцять таких стипендій, а з часом, можливо, програму продовжать.

Щоб взяти участь у відборі, потрібно заповнити коротку онлайн-форму на сайті українського ПЕН-клубу. Щоб подати заявку, у вас повинна бути видана бодай одна книга – поетична, прозова чи збірка есеїв, – неважливо.

Заявки приймаються до 28 квітня, до 18 год. А вже до 3-го травня кожен учасник отримає відповідь на електронну пошту.

Стипендія – це чудово, звісно, але її отримають всього лиш тридцять людей. І один раз. Тому, якщо маєте можливість, не припиняйте купувати книги, бо письменникам, перекладачам та видавництвам теж потрібна підтримка. І не тільки представникам цих професій, але й художникам та дизайнерам, редакторам та smm-никам (і всім-всім-всім іншим людям, які задіяні в усіх видавничих процесах). Але якщо у вас дійсно непросто з фінансами, зверніть увагу на електронні книги, вони коштують в два-три рази дешевше, ніж паперові примірники. Так, електронну книгу не можна «пощупати», та й погортати сторінки теж не вдасться, але інформація та ж сама, буква в букву.

В когось може виникнути питання: «Навіщо це все? Навіщо потрібне те читання в такий буремний час?». На думку спадає одна історія, яка давно стала «притчею во язицех», коли прем’єр-міністру Великобританії Вінстону Черчиллю не сподобалася ідея одного міністра скоротити видатки на культуру задля посилення обороноздатності країни. На що знаменитий політик відповів: «А за що ми тоді воюємо?». Складно сказати, чи говорив це Вінстон Черчилль насправді, але слова гарні. І дуже доречні. І дійсно, хіба не за нашу культуру, традиції розпочалася ця війна? Наші сусідоньки хочуть нав’язати нам свої традиції і чужу нам культуру та світогляд, наш народ відстоює свої власні наративи, право шанувати власну історію, власних героїв, а не чужих. А письменники – це ті люди, які несуть на своїх плечах нелегку ношу: вони фіксують і передають далі, майбутнім поколінням, колективну пам’ять народу, зберігають її для прийдешніх поколінь, відтворюючи у своїх творах історичні реалії, які мали щастя (чи нещастя) спостерігати на власні очі. Тому кожному народу особливо цінні твори їхніх письменників та поетів, які відобразили в своїх романах, віршах та поемах те найкраще, що має кожен народ. Якщо мова – це душа кожного народу, то народні пісні, а заразом і вся література та культура – це та оболонка, в якій ця душа існує. Тож портал з працевлаштування Jobs.ua нагадує вам про необхідність читання і постійної, невпинної самоосвіти, а якщо напишете власні твори і вони побачать світ у друкованому вигляді, в подальшому навіть зможете взяти участь в одній із стипендіальних програм українського ПЕН-клубу.