Знайомі випадки, коли після, здавалося б, ідеальної співбесіди, працедавець відмовляє в наданні вакансії? Напевно, подібне траплялося з багатьма. І, звісна річ, ніхто не пояснював допущених помилок, які перешкодили отримати вам посаду. Тож не завадить їх знати, аби вчасно виправити й не повторювати надалі. Що ж замовчують роботодавці при відмові кандидатам у працевлаштуванні? Насамперед слід зрозуміти мотиви такого рішення.

Чому відмовляють у роботі

Серед підстав, які впливають на те, чи приймуть кандидата на посаду, виділяють три основні:

• відповідність людини вимогам роботодавця;
• наявність спеціальних навичок, знань;
• відсутність зацікавленості та ініціативності.

Перш за все претендент на вакансію оцінюється за резюме. Однак остаточне враження про нього отримують вже в ході співбесіди. Кандидатам, рівень освіти, досвіду або підготовки яких не відповідає вимогам фірми, відмовляють відразу. Отримують такий вердикт і люди, які не проявили зацікавленості або не підготувалися до інтерв'ю. Роботодавцю важлива захопленість здобувача щодо потенційної посади.

Однак стандартну фразу, якою зазвичай прощаються з претендентами («Ми вам передзвонимо»), нерідко чують і ті, хто підходить під висунуті умови. І причини замовчуються. Чому? Вчені провели статистичне опитування серед рекрутерів, щоб зрозуміти, чому кандидатові не пояснюють мотиви, на підставі яких було відмовлено у працевлаштуванні.

Причини мовчання роботодавців

Психологічний аспект – це основний мотив, чому рекрутери або керівники фірм воліють не говорити про причину відмови. Адже не кожен зможе сказати у вічі малознайомій людині, що вона недостатньо підходить для даної посади. До того ж претензії можуть бути як до професійних якостей, так і до рис характеру. Трапляється, що люди виявились емоційно несумісними. Подібне явище – одна з досить частих причин відмови у працевлаштуванні, як би абсурдно це не звучало.

Роботодавець намагається зібрати команду однодумців, аби було легше керувати й мати можливість досягти більш високого результату. Коли ж хоча б один фахівець мислить інакше, не піддається загальному ентузіазму, то це гальмує підкорення професійних вершин і вносить дисбаланс до настрою колективу. Такому кандидату краще відразу відмовити, хоча й пояснити мотив такого рішення часом дуже непросто.

Окрім психологічного аспекту, є ще деякі причини, чому роботодавці не розголошують обставини, які вплинули на їхнє рішення:

• Не хочуть ображати людину. Відмову почути неприємно, навіть якщо висловлена вона максимально тактовно. Багато роботодавців воліють мовчати, щоб не образити людину й не побачити відчаю в її очах.
• Страх підірвати репутацію компанії. Уявімо ситуацію: керівник відмовив претенденту на посаду, вказавши на його слабкі сторони. Цей самий кандидат влаштувався до конкурентів і добре себе проявляє. Якої думки будуть про першого роботодавця? Резонно відмітять, що в компанії недостатньо компетенції для оцінки перспективного співробітника. До того ж після відмови й пояснення причин далеко не всі претенденти намагаються швидше виправити свої помилки. Найімовірніше, образа візьме верх, і колегам у діловому колі він розповідатиме про «нелюдські вимоги та неповагу», що зазвичай негативно позначається на іміджі компанії.
• Дотримання тенденцій «усі так роблять, і ми теж зробимо». Іншими словами, керівники фірми поводяться так, як і їхні колеги, які не обтяжують себе поясненнями.
• Наявність кращої кандидатури. Немає меж професійній майстерності, і роботодавцю важливо знайти найбільш компетентного претендента на посаду. Відхиленим кандидатам не пояснюють причину відмови, не бажаючи наражатися на потік умовлянь, запитань та уточнень: «А що не так? Над якими якостями потрібно попрацювати?». Краще рішуче обірвати спілкування відмовою, не витрачаючи час на порожні розмови, адже потрібно вводити нового співробітника в курс справи.
• Небажання стикатися з негативними емоціями. Відмова завжди ранить людей, і якщо вони чують якісь неприємні факти, наприклад про нестачу компетенції або професійну перевагу іншого кандидата, то реакція може бути різкою чи навіть неадекватною. Тому рекрутер або керівник компанії уникає ризику, не пояснюючи, чому відхилив претендента.

Можливі й інші причини, ми лише перерахували основні. Різні обставини, навіть поганий настрій чи самопочуття роботодавця можуть вплинути на його рішення. Безумовно, ці аспекти не є вагомими для відмови, проте, людський фактор також не слід відкидати.

Загалом слід пам'ятати, що роботодавець не зобов'язаний пояснювати претенденту причини відхилення його кандидатури. Але можна поцікавитись, що вплинуло на відмову, якщо є бажання попрацювати над собою заради уникнення такої ситуації в майбутньому. Проте, не варто чекати розгорнутої відповіді. Краще не марнувати час, а підготуватися до інтерв’ю та відправитися до наступної співбесіди, намагаючись максимально проявити свої професійні навички та особистісні якості, щоб отримати бажану посаду.