В процесі пошуку роботи постає чимало болючих питань, і одне з них – це коли рекрутери мовчать після співбесіди. Більшість пошукачів стикалися з відсутністю зворотного зв’язку. Так, це неприємно, хоча рекрутерів теж можна зрозуміти: потрібно багато часу, щоб відписувати десяткам чи сотням кандидатів. І це ж до кожного потрібно застосувати індивідуальний підхід, всім однакового листа не відправиш.
Отже, пропонуємо вам з’ясувати, які дієві поради стануть у нагоді в такій ситуації.
Якщо виділимо основні причини, чому так відбувається, то з’ясуємо ось що – причини відмови пошукачам не обов'язково криються тільки в професійному полі. Справа в тому, що роботодавці не завжди праві стосовно вибору того чи іншого кандидата. Трапляється, що можуть обрати менш компетентну людину, але яка вміє краще посміхатися і гарно піддакувати. Так, це не завжди вдалий вибір, але що є, то є. Достатньо згадати яскравий приклад з братами МакДональдсами, які самі, за визначенням одного з братів, «запустили лисицю в свій курятник». Мається на увазі Рей Крок та історія становлення всесвітньовідомої мережі фастфуду, засновниками якої по праву можуть вважатися брати МакДональдси. Детальніше про всю цю історію ви можете дізнатися з однойменного кінофільму, про який ми згадували в одній з недавніх публікацій. Цікава і пізнавальна історія, між іншим, знайдіть час для перегляду цієї кінострічки.
Наприклад, рекрутери виявлять на співбесіді, що ваші персональні цінності розходяться з цінностями компанії; або ви не виправдаєте їхні очікування, або через відчуття, що ви не спрацюєтеся тощо. Трапляються й такі рекрутери, які поводяться нахабно чи зарозуміло, і бажання спілкуватися з такою людиною просто зникає. Або ж пошукач може банально не сподобатися людині, яка проводить співбесіду. Може ж таке трапитися, неприязнь з перших секунд розмови? Звісно, ми всі люди, і кожен може пригадати, якщо постарається, що і в нього були схожі ситуації.
Уявіть собі, що їхнє мовчання може бути продиктоване банальними причинами. Приміром, власна забудькуватість чи заклопотаність, бо треба обробляти велику кількість інформації щодня. Або незгода з рішенням керівництва. Або банально день-другий немає настрою чи сил, адже рекрутери теж люди, теж можуть страждати на безсоння чи мати безліч незакритих завдань, від яких просто тріщить голова. Так минає декілька днів, бо формулювати чіткий, лаконічний фідбек з правильно підібраними словами і фразами – теж не таке вже й просте завдання. А коли мине декілька днів, це питання й взагалі втратить актуальність. От і виходить, що частина кандидатів залишається без відповіді.
Чи може в мовчанні рекрутерів бути інша причина? Так, звичайно. Тим паче, ніколи не знаєш, як людина на іншому боці відреагує на слова відмови, нехай і тактовні та ввічливі.
Ще комусь не захочеться образити людину чи зачепити її відмовою, бо тоді отримуй в свою сторону порцію добірного негативу. Будемо правдивими і визнаємо, що деякі кандидати можуть написати багато неприємних речей у відповідь рекрутеру, коли зрозуміють, що робота в цій компанії їм не світить. Простіше кажучи, нахамлять і покриють ще зверху триповерховим матом. От скажіть, кому захочеться читати таке у відповідь на фідбек-відмову? Мав би хотілося на місці рекрутера таке читати? Навряд чи.
Трапляється також, що рекрутери залишають кандидатів без фідбеку, щоб уникнути негативних відгуків про компанію в інтернеті. Мовляв, немає фідбеку – немає й негативної відповіді. Хоча при цьому чомусь не враховується, що відсутність зворотного зв’язку теж несе в собі долю негативу. І потенційний пошукач теж може написати відгук в інтернеті про цю компанію, яка вона погана і т.д.
Адже, якщо добре подумати, рекрутер може мати декілька варіантів фідбеку, щоб не надсилати всім кандидатам один і той самий варіант. Все, що лишається згодом – просто додати до фідбеку звернення на ім’я («Вітаю, Олександро!», «Добрий день, пане Юрію!») і надіслати листа конкретній людині. А вже як пошукач відреагує – тактовно чи ні, рекрутер не може цього знати. Можливо, кандидат виявиться не в міру набридливою людиною і засипатиме електронну скриньку листами. Може таке бути? Так, чому ні?
Отже, рекрутерам іноді дістається за відмови – це ми вже з’ясували. Але як реагувати кандидату, коли рекрутери мовчать після співбесіди? Щоб зберегти люб’язний тон спілкування, дізнатися в рекрутера максимум інформації і залишити про себе добрий спогад на майбутнє?
Цікаве питання, поговоримо про нього докладніше.
Але спершу усвідомимо декілька простих істин. Перша істина полягає в тому, що в пошуках роботи можна запросто натрапити на компанію та людей, які не схильні озвучувати причини відмови. Не підходите їм – все, до побачення. Англійський варіант прощання, її віртуальний різновид.
Друга істина полягає в тому, що вам потрібно залишатися максимально люб’язними, привітними і адекватними людьми. Так ви залишите як мінімум приємні враження після себе. Хтозна – можливо, ці враження ще знадобляться вам у майбутньому як вигідний актив.
Отже, як збільшити шанси на отримання фідбеку? Поцікавтеся наприкінці співбесіди, коли очікувати на зворотний зв’язок. Після відповіді подякуйте і додайте, що очікуватимете на його фідбек.
Не забудьте про банальну людську вдячність – надішліть після співбесіди коротке вдячне повідомлення. Подумайте, за що ви можете бути вдячними цьому рекрутеру і сформулюйте коротеньку відповідь на декілька речень. Час на продумування такого повідомлення і його надсилання – не більше доби.
Іншими словами, не сприймайте мовчання рекрутера близько до серця. В теперішній час і без того вистачає, через що переживати. На жаль, універсального розв’язання цієї проблеми не існує, тому ви як кандидат на вакансію можете зіткнутися з такою поведінкою не один раз. І впадати у відчай, зрозуміло, теж не потрібно.
Просто продовжуйте далі. Надсилайте резюме на інші вакансії, відвідуйте співбесіди, а з конкретним рекрутером, якщо вважаєте, що це потрібно – зв’яжіться через деякий час. Наприклад, через декілька тижнів. Поясніть ситуацію коротко і лаконічно: що бажаєте працювати саме в цій компанії, чим можете бути корисними компанії в майбутньому і чи реальним є поява вакансій в найближчій перспективі. Цілком імовірно, що отримаєте адекватного листа з відповідями на ваші питання.
Йдеться про те, щоб ви не загадували наперед і не будували нереалістичні плани. Є такий чудовий вислів – ділити шкіру невпольованого ведмедя. Не поспішайте це робити, інакше фідбек-відмова або мовчання рекрутера викличуть у вас почуття гніву та розчарування.
Деякі кандидати у випадку відмови кидаються щось доводити рекрутеру, звинувачувати його в необ’єктивності. Наскільки доцільно так відповідати представнику компанії, яка у вас не зацікавлена? Навряд чи доцільно, тому краще утриматися від негативних коментарів. Звичайно, можна створити новий текстовий документ і вписати туди все, що ви думаєте про цього рекрутера і його компанію. Але цей документ краще потім відправити в корзину, а не на електронну адресу компанії.
Якщо вам так потрібно зробити, щоб скинути стрес – зробіть, не соромтесь. Це хороший спосіб, щоб випустити свою агресію і негатив назовні, але водночас нікого при цьому не образити.
Мається на увазі – не вважайте за поганий тон чи прояв неввічливості нагадати про себе рекрутеру. В цьому немає нічого непоганого. Але наполегливість не повинна перерости у фанатизм чи переслідування. Набридання – теж сюди. Позитивної реакції складно очікувати після таких зловживань увагою і терпінням іншої людини.
Follow-up лист – це лист кандидата до рекрутера після співбесіди. Послуговуйтеся ідеальною формулою його написання:
Не забуваємо, що процес пошуку роботи може супроводжуватися труднощами і перешкодами. І найбільший урок, який можна взяти з відмови – це продовжити рух до своїх цілей.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?