Ситуація, коли роботодавець затримує зарплатню, на жаль, ще зовсім не «екзотика» на вітчизняному ринку праці. При цьому, такі випадки не лише «існують» та викликані певними обставинами, що «де юре» можуть вважатися форс мажором. Часто, така затримка заробітної платні стає систематичною або використовується нечесним керівництвом задля власного «збагачення», коли працівників звільняють по надуманих причинах, знайшовши привід накласти чималі штрафи, які мають бути «погашені» з зароблених людиною грошей.

Зарплата захищена Конституцією України

Проте, Конституція нашої держави чітко доводить та навіть гарантує той факт, що громадянин має отримати зароблену заробітну платню, та ще й, отримати її вчасно. До речі, навіть така прикра та вагома ситуація, я к наприклад, повномасштабна війна з іншою державою, не «звільняє роботодавця» від вчасного виконання своїх обов’язків щодо виплат зарплатні.

Будь-який, навіть, тільки щойно «зліплений» юрист, чітко скаже, що як таких, причин для невиконання конституційного положення щодо зарплатних виплат, просто не існує. Й, за великим рахунком, той хто найняв людину на роботу, має не просто виплачувати гроші, про які було складено домовленість між робітником та роботодавцем, а «видавати зарплатню регулярно, в зручні робочі дні та не менш, ніж два рази на місяць (аванс та заробітна платня)». Більш того, інтервал між цими датами не має перевищувати 16 календарних днів. Звичайно, існують певні специфічні умови, спеціально до яких, найманий робітник та роботодавець, повинні скласти окрему угоду, позначивши необхідні «ключові моменти», такі як строк виплат, кількість та, звичайно, розмір суми зароблених грошей.

Що чекає на порушників

Відповідальність за порушення договору про виплату зарплати існує, та може, навіть, бути кримінальною.

Наприклад, стаття 41 Кодексу про адміністративні правопорушення враховує випадки невиплат зарплатні вчасно або у неповному обсязі, у якості адміністративних порушень. Перший штраф на недоброчинного роботодавця можуть нарахувати не таким вже й великим: від 30 до 100 мінімумів, не обкладених податком, що становить, близько 2 000 гривень, у максимальному варіанті штрафу.

Якщо, це повторюється, штраф може скласти розмір 300 мінімумів.

При регулярній невиплаті заробітної платні вчасно або не у повному обсязі, також, при її затримці більш ніж на місяць й коли присутній факт умисності - для роботодавця наступає кримінальна відповідальність.

Найбільш приємний для нього варіант, у такому разі, це сплата штрафу, що становить розмір від 500 до 1 000 мінімумів. Інакше, суд може призначити йому позбавлення волі строком до двох років чи примусові виправні роботи, що будуть триватиме такий саме термін.

Коли слідство доведе, що заробітна платня не була виплачена з причин нецільового використання цих грошей, штраф складе до 1 500 мінімумів, а судом може бути назначене покарання у вигляді обмеження волі на термін до трьох років або повного позбавлення волі на строк до п’яти років.

До речі, такі суворі покарання, мають один нюанс. Так, роботодавець може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, лише якщо він не виплатить зарплатню, що заборгував протягом терміну тривалості слідства та судових дій. Якщо боржник за цей час повністю розраховується з найманими робітниками, «кримінал» відкликають та штрафують його у якості «адміністративного порушника».

До того ж, за терміни затримки заробітної платні, наймані робітники можуть вимагати компенсацію. Таке «відшкодування» може скласти чималі гроші – наприклад, можна вимагати середньомісячний заробіток за кожен день прострочки виплати зарплати. Такі права ошуканих робітників, закріплені нормами Кодексу законів про працю.

Куди звернутися у разі проблеми

Міністерство соціальної політики, Державна інспекція з питань праці або податкова інспекція – це саме ті служби, де потерпілого від таких дій роботодавця, залюбки вислухають та будуть мати допомогти.

У відомствах працюють так звані «гарячі лінії» зв’язку, зателефонувавши по яких, людина отримає всю необхідну інформацію про наступні дії.

Слід розуміти, що у таких випадках, краще заручитися підтримкою адвоката. Реальність життя така, що не зважаючи на те, що норми передбачають безпосереднє звернення пересічного громадянина та присутність його самого у якості власного представника протягом процесу, справа краще «рухається», коли за неї береться кваліфікований юрист.

Крім того, не треба й забувати, що такі претензії до невчасної виплати заробітної платні, може висунути лише особа, яка має певні підтвердження того, що склала чинну за законодавством угоду з роботодавцем, згідно якої й працює або працювала. Тож, питання «білого» працевлаштування має у такій справі не аби який сенс.

Якщо, питань щодо правомірності скарги не постає, робітнику, який зіткнувся з проблемами із своєчасним отриманням заробітної платні, краще дотримуватися послідовності дій, яка вказана нижче.

Рекомендації щодо дій у разі виникнення проблем з отриманням зарплати

Оскільки, роботодавець не може находити більш первісних дій з фінансами підприємства, ніж виплата заробітної плати робітникам, робітнику у такому разі треба звернутися до роботодавця із заявою про виплату заробітної плати.

Коли, цього виявиться замало, слід:

• по-перше, подати скарги на роботодавця до органів Державної служби з питань праці та одразу, до органів місцевого самоврядування;
• по-друге, звернутися до суду в порядку наказного провадження (якщо працівник вимагає стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати) чи позовного провадження (якщо існує спір про розмір заборгованості з виплати зарплати або наявність прав на її отримання). Строк звернення до суду у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежується, а судовий збір за подачу позову про стягнення заробітної плати позивач не платить.

Навіть, у випадках роботи за зарплатню «у конверті», під час виникнення подібних проблем, відповідні органи контролю, можуть провести певний комплекс дій, які можуть підтвердити факт неофіційного прийняття на роботу людини та факт невиплат їй зарплати. Але, це може нагадувати справжній детективний сюжет, й не завжди закінчується результативним рішенням для потерпілого. Відомо, що роботодавці, які мають неофіційно працевлаштованих робітників, можуть уникнути покарання за будь-які неправомірні дії в їх бік.

До речі, якщо така провина роботодавця буде доведена, йому загрожує як адміністративна відповідальність, так й кримінальна, у де-яких випадках. У разі сплати штрафу, роботодавець матиме позов «на 30 мінімумів» за кожного неофіційно працевлаштованого робітника. Робітники, що погодилися на таку роботу відповідальності не підлягають.