Розвитку людини, в особистому та професійному зокрема, й дійсно можуть заважати чимало реальних перешкод. Серед них існують такі, які ми – люди, можемо побачити чи відчути, наприклад, особи, які налаштовані проти нас, погане ставлення керівництва чи колег, існуючи в компанії обмеження, що здатні зупинити кар’єрне зростання, та інші подібні виклики.

Проте, існують й такі перешкоди, які людина може й не помічати, що не заважає цим проблемам, існувати у підсвідомості людини, роблячи свою погану справу.

Умовно «реальні» проблеми, як то дефіцит знань або, навіть, «прозору» стелю, що має зупиняти зростання у компанії, можна подолати відносно легко, принаймні, змінивши робоче місце. Ті обмеження, що «живуть у голові» людини, побороти трохи складніше, й великою перемогою для людини вже є те, що вона усвідомлює ризики та намагається працювати над собою у разі, якщо має вплив певного синдрому.

Найбільш розповсюджені синдромами, можна назвати наступні.

«Пітера Пена»

Специфічний психологічний стан, який найбільш гарно проявляється в такої поведінці людини, як небажання людини ставати дорослою та брати на себе відповідальність за власне життя. Таке ставлення до життя в людини, яка хворіє на синдром «Пітера Пена» демонструється в усіх сферах її життя та, звісно, негативно впливає на життя у цілому.

Найбільш характерними ознаками наявності синдрому є необхідність постійно мотивувати таку людину до належних дій, контролювати виконання дій нею, постійно «виховувати». У дорослому житті, такі працівники доволі складно можуть зосереджуватися на роботі постійно роблять помилки та здатні до образ там, де це не доречно. Це доволі сильно заважає таким людям будувати власне життя та кар’єру.

«Самозванця»

Повне знецінення власних професійних досягнень та талантів, що людина робить самостійно, коли опиняється в новій чи іншій ситуації, що здається для неї надто важливою чи складною для вирішення.

Людина дійсно починає вважати, що всі її успіхи та досягнення є незначними та не заслуженими, сумнівається у власній компетентності, вважає, що вона не є доведеною й впевнена, що всі її проблеми лежать «на виду» та про це знають всі оточуючі. Відчуття того, що людина не здатна на будь-які досягнення, а всі її перемоги є просто звичайним збігом обставин та випадковістю, також притаманні людям, які хворіють на цей синдром.

Як правило, таким синдром страждають більшість саме компетентних спеціалістів та справжніх фахівців власної справи. Великі знання, разом з досвідом роблять поганий жарт та «дозволяють» фахівцям досліджувати найменші помилки у власній роботі та компетентності.

Завдяки наявності цього синдрому, люди занадто рефлексують, мають негативну самооцінку, сумніваються у правильності власних рішень. Також, якщо не боротися з синдромом своєчасно, він може спричиняти появу справжньої манії, яка здатна зламати життя людини.

Синдром, кажучи мовою психіатрів «має глибоке коріння», й головний крок до одужання полягає у тому, щоб знайти та проаналізувати причини появи комплексів та почати формувати в людини, більш позитивне та реальне сприйняття власного професіоналізму. Кажуть, що сприйняття проявів синдрому одразу із іронією, допоможе вистояти та відкинути думки про те, що ви є «самозванцем».

«Синдром профана»

Також, шкідливий синдром, ще відомий, як «ефект Даннінга-Крюгера», виражається у когнітивному упередженні, яке в уяві низькокваліфікованих робітників та людей з низьким розвитком особистості може відтворювати помилкові висновки та спонукати таких людей до прийняття невдалих рішень. Доволі складний синдром, який є так званим «замкнутим колом»: коли некомпетентність та особиста незрілість людини не дозволяє їй усвідомити те, що вона не може виконувати певну роботу, а навпаки «допомагає» вважати таким людям власні здібності доволі високими, такими навіть, які можна сміливо рівняти з об’єктивно класними відомими на весь світ фахівцями справи.

«Синдром упередження виживання»

Проявою цього синдрому, є висока концентрація людини на людях, які її оточують або речах, що за певних обставин зуміли залишитися, «вижити». У той самий час, така людина нехтує тими, хто, якби мовити не «вижив», завдяки браку даних, а отже, наявні дані не розшукуються та не беруться до уваги.

Саме такі люди впевнені, що прикладом можуть стати люди, які «погано навчалися в школі або залишили навчання в університеті», проте зуміли досягти великих успіхів у кар’єрі та світове визнання. Хворі на цей синдром вважають, що саме така послідовність вчинків й є запорукою окремого та успішного життєвого шляху. Маючи «докази» у вигляді списку імен відомих своїми незвичайними «історіями успіху» бізнесменів та відомих осіб, хворі на «упереджене виживання», не беруть до уваги сотні тисяч інших випадків, коли люди, що здійснили ті самі дії, ставали заручниками невірного рішення на все своє життя. При тому, що останні приклади більш реальні, аніж повтореннія шляху «відомого а успішного» кумиру, люди, що мають такий синдром, не звертають уваги на важливі обставини та здатні робити чимало помилок, що базуються на хибному вражені про отримання бажаного у житті.

«Синдром доктора Фокса»

Він стосується людей, які здатні більш суттєво сприймати інформацію не з власного вивчання ситуацій, а з подачі певних думок більш харизматичною особою, яка вважається такими людьми певним авторитетом та «лідером думок».

Такий момент може суттєво допомогти у командній роботі для організації команди, але треба контролювати, щоб лідером не стала думка того, хто, наприклад, зміг донести її, використовуючи певну подачу інформації.

«Синдром емоційного випередження»

Маючи високий рівень уваги та «мрійності», людина може наперед переживати ті відчуття, які вона бажає від чогось отримати й для цього сумлінно працює у життя чи на роботі. У такому випадку, коли момент отримання бажаного наступає, людина може відчути навіть розчарування від здійснення мети або отримати суто реалістичні та не такі яскраві відчуття, як вона сподівалася. Або, навіть, підсвідомо створити ситуацію, яка унеможливлює настання бажаного, бо особистість вже «пережила» необхідні відчуття.

Наявність «комплексу відмінника»

Так називають синдром, який спонукає людину прагнути до досягнення всього «на максимум», що часто не є нормальним для реального життя та здатне спричиняти чимало проблем у житті людей, які страждають на «комплекс відмінника».

Як правило, проблеми появи такого комплексу зароджуються у самому дитинстві, коли від дитини вимагають «бути найкращим» та болісно реагують на її помилки та невдачі.

«Високий мак»

Певний соціальний феномен, при якому люди, які мають справжні унікальні здібності стають об’єктами пресингу та «мобінгу» з боку оточуючих. Наприклад, на роботі, співробітник, якому не повезло й він отримав статус «високого маку» на загальному корпоративному полі, вже не може нормально працювати та завдяки особливостям характеру, не може впливати на дії та зміни свого середовища.

На жаль, стикаючись з таким явищем на роботі, такій людині краще знайти те середовище для роботи, де вона буде почувати себе комфортно.

Крім того, вчені відокремлюють самостійний негативний ефект, схожий на прояви впливу такого синдрому. Цей ефект має назву «відро з крабами», бо під час досліджень цих тварин, було помічено, що краби чіпляються одним за одного, заважаючи вибиратися з відра. Перешкоди настільки суттєві, що «врятуватися» не вдається нікому з того відерка. Проявами «відра крабів» у колективі стає заважання певним діям колеги «з найкращих бажань», лише тому, що на це більше не зважився ніхто з оточуючих.

«Синдром «жаби в окропі»

Синдром, з доволі жорстокою назвою, спровокований реальними експериментами поведінки жаби, що потрапляє в ємкість з окропом. Не звертаючи увагу на зростання нестерпності умов перебування, жаба зволікає від дій та намагається вистрибнути. Коли вже не має сил на це. Серед людей, які страждають на такий синдром, в їх професійному житті, це може проявлятися у довготривалому терпінні дискомфортних умов на роботі, поганого ставлення з боку керівництва цькування з боку колег, та інших.

Накопичуючись з часом, ситуації стають вже не стерпними але, щось міняти в людини немає ані можливостей, ані сил, ані часу. Хоча спочатку, така людина довгий час не звертала уваги на те, що відбувається навколо неї та з нею, самостійно виправдовуючи погані вчинки, що звернені до неї та свідомо не помічаючи того. що ситуація лише стає гіршою.

Розслаблятися не слід, навіть, якщо в цьому переліку ви не змогли знайти нічого спільного з власними переживаннями. Часто, люди не здатні виявляти когнітивні спотворення та численні синдроми й комплекси в самих себе, проте гарно помічають їх наявність в усіх інших. Такий «синдром сліпої плями» притаманний більшості з нас, й, завжди можна не поспішати та уважно подивитися на себе самих, щоб зрозуміти, чи не заважають нам жити та працювати певні проблеми в нас самих.