Український ринок праці досі потерпає від стресу війни. Колосальний попит на робочі місця і відсутність робочих місць через скорочення штату та ресурсів утримує безробіття. Саме тому українські здобувачі готові перекваліфікуватися та опанувати нову професію, щоб мати постійний заробіток. В деяких ситуаціях перекваліфікація - єдиний вихід знайти наразі роботу.
Перекваліфікація трудомісткий процес, що вимагає опануванню нових знань, умінь, навичок, напрацювання нових контактів задля бажаного ефективного результату праці. Хоча перекваліфікація не завжди легкий процес, і деякі українці через власну інертність та психологічні бар’єри стикаються з проблемами.
З труднощами перекваліфікації необхідно працювати й долати. І внутрішні бар’єри і зовнішні обставини піддаються змінам. Визначіться зараз з тим, які причини заважають вам розпочати перекваліфікацію.
Незнання, де можна застосувати уміння
Якщо ви не знаєте, де застосувати власні уміння, які до речі у вас вже є з минулих місць роботи, говорить про те, що необхідно оновити інформацію щодо їх наявності та рівня. Це допоможе згадати, що ви умієте роботи, перебуваючи на певній посаді, та як добре. Частково резюме допомагає вам визначитись із власними уміннями, заповнюючи графу із власним досвідом роботи.
Складно визначитись із сферою чи направленням
Перекваліфікація часто вимагає зміну навіть сфери діяльності. Для спеціаліста це болюча ситуація, адже абсолютна зміна виду діяльності говорить про те, що починати доведеться з нуля. Однак, якщо ви постали перед такою ситуацією, обирайте суміжну або близьку за тематикою сферою діяльності. Це значно полегшить ваші починання.
Труднощі з легким здобуттям знань чи ще одної освіти
Звісно існують компанії, що готові навчити студентів чи початківців з нуля. Хоча на це погоджуються не всі і не багато компаній. Тому завжди існують проблеми відшукати таку роботу, де б навчили. Отримати додаткову освіту чи пройти навчально-практичні курси - задоволення не з дешевих, до того ж вимагає багато часу: від декількох місяців до півроку. Наразі не всі спеціалісти можуть дозволити собі таке.
Власна інертність
Нас обурює проста лінь починати все з початку, шукати абсолютно нову невідому нам роботу, перелопачувати тонни навчальної інформації, шукати інформацію про робочі місця. І начебто роботу потрібно знайти, проте страх того, що вас очікує попереду, викликає інертність.
Страх розчаруватися
Ще один власний бар’єр, що може будувати наша психіка в перекваліфікаційних починаннях - це страх розчаруватись. Можливо, у вас є певні очікування від нової роботи у розмірі заробітної плати чи колективу чи перспектив. Проте не забувайте, що тільки пробуєте перекваліфікуватися. Краще мати стабільну нову роботу ніж сидіти без прибутку, витрачаючи останні кошти. До речі, розчарування це невід’ємна частина життя, то хай ефект від нього буде легшим. Тому не очікуйте неймовірних результатів від перекваліфікації, просто почніть і подивіться, що там далі.
Страх посісти нижчу посаду
Найчастіше відбувається з тими, хто мав певні досягнення проте воєнні дії обмежили можливість продовжувати працювати на цій посаді, робити власну справу. Відтепер доводиться починати з низів. Що ж, можливо власний досвід допоможе вам швидко піднятися по кар’єрних сходах. Хай так і буде!
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?