Зовнішній вигляд людини — це не тільки одяг, взуття або зачіска. Людина може бути одягнена досить скромно, але триматися при цьому впевнено і з гідністю. При підготовці до співбесіди та в її ході чимало претендентів усю свою увагу звертають на запитання інтерв'юера та власні відповіді. Проте правильні відповіді не створять належного враження, якщо претендент поводитиметься неправильно. Зовнішній вигляд Якщо ви прагнете досягти висот у мистецтві самопрезентації, доцільним буде простудіювати один із спеціальних підручників. Як мінімум же потрібно вміти одягатися відповідно обстановці. Універсальним одягом є діловий костюм. Жодних екстравагантностей у кольорі, у запаху (різкі парфуми), косметиці. Чоловіку легше вирішити цю проблему. Проте пригадую випадок, коли кандидат, що претендував на роботу з досить скромною платнею, був відхилений замовником через золотий швейцарський годинник на руці. Така дорога річ виявилась недоречною. Ви прийшли на інтерв'ю Краще прийти трохи раніше, але при цьому не намагатися потрапити до інтерв'юера до часу. Якщо є така можливість (а вона часто є), краще побути в офісі, придивляючись до того, як він виглядає та що в ньому робиться. Непоганий спосіб більше довідатися про фірму, де ви хочете працювати. При вході до службового приміщення не слід стукати в двері. Це досить типова помилка, перенос норм побутового етикету до сфери ділового спілкування. Просто відкрийте потрібні двері, розгляньтесь і виберіть, до кого звернутися. Той же, хто стукає в двері, мимоволі демонструє відсутність впевненості, хоча, як правило, це всього лиш наслідок незнання правил ділового етикету. Як правильно сісти Іноді, коли вам пропонують сісти, є можливість вибрати місце, а іноді єдиний стілець розташовано не кращим чином. Наприклад, боком до інтерв'юера. Не слід соромитися повернути або переставити стілець, створюючи зручний простір для спілкування. Таким поводженням ви дасте зрозуміти інтерв'юеру, що він має справу з людиною, впевненою в собі, ініціативною, з організаторською жилкою. А от пасивний кандидат, що задовольняється незручним місцем, справляє жалюгідне враження. Поза Через позу ми також формуємо враження про себе. Іноді кандидат, що прийшов з портфелем, папкою або сумкою, тримає ці предмети на колінах. Краще знайти місце і відкласти їх, звільнивши руки. Вільні руки можуть будуть потрібні, коли ви почнете розповідати й переконувати. Поза повинна бути досить відкритою. Добре, коли руки лежать на колінах або на столі (хоча б одна рука). Намагайтеся повернутися до інтерв'юера, щоб не викликати у нього відчуття вашої відстороненості. Ноги краще ставити прямо, не схрещуючи їх під стільцем. Поза «нога на ногу» деяким інтерв'юерам не подобається, тому будьте обережні. До речі, якоюсь мірою можна «зеркалити» позу самого інтерв'юера. Зоровий контакт Дехто дотримується помилкової думки, що дивитися співрозмовникові прямо у вічі непристойно. А дехто взагалі про це не задумується. І під час співбесіди занадто часто дивиться в стелю чи вбік. Ця помилка — одна з найбільш розповсюджених. Інформація передається від людини до людини не лише через слова, але й за допомогою інтонації, пози, жестів, міміки. Уважно дивлячись на співрозмовника, ви включаєте усі канали сприйняття інформації. І, звичайно, краще розумієте його. А також справляєте враження зацікавленої, впевненої у власних силах людини. А от відведений убік погляд — це не просто втрата інформації, а ще й елемент жалюгідного зовнішнього вигляду. Не менш важливо дивитися на інтерв'юера, коли говорите вже ви. Тоді мова стає більш переконливою. Спостерігаючи за виразом обличчя, позою та рухами співрозмовника, легше зрозуміти, як саме він сприймає ваші слова. І при необхідності скорегувати свою розповідь. Жестикуляція Важко говорити переконливо, якщо руки «зв'язані». Прото багато хто сам себе зв'язує, наприклад з'єднуючи руки «у замок» або ж приліплюючи їх до колін. Помірна і правильна жестикуляція додає мові переконливості. Цікаво, що жестикуляція тісно зв'язана із зоровим контактом. Той, хто не дивиться на співрозмовника, зазвичай не робить корисних жестів. Зате частіш дозволяє собі рухи, які працюють проти нього. Наприклад, крутить у руках авторучку або смикає що-небудь. Як правило (і часто неусвідомлено) такі жести сприймаються як ознаки хвилювання і невпевненості. Паузи Той, хто хоче добре і переконливо говорити, повинен уміти тримать паузи — наприклад, висловивши одну чи кілька думок, зупинитися й уважно поглянути на співрозмовника, ніби очікуючи на його реакцію. Часто при цьому може бути отримана інформація, що дозволить більш точно побудувати подальшу розповідь. А от якщо ви замовчите та почнете дивиться десь убік чи в підлогу, у співрозмовника може виникнути думка, що вам більш нічого сказати. Правильна пауза повинна супроводжуватися правильною позою, правильним поглядом і правильним виразом обличчя. Іноді інтерв'юер може за допомогою паузи випробовувати претендента. Інтерв'юер поставив запитання — ви відповіли. Інтерв'юер мовчить. Створюється стресова ситуація. Не витримуючи стресу, людина часто намагається щось додати, хоча на питання вона вже відповіла. Таке «доповнення» часто працює проти кандидата. Слід уміти витримувати паузи, демонструючи спокій, увагу та готовність до продовження розмови. Міміка Типовий американський заклик «Smіle!» означає «Посміхайтесь!». Роботодавець скоріше запросить на роботу благополучного переможця. Якщо ви посміхаєтесь, у вас більше шансів справити враження саме такої людини. А якщо ви увесь час говорите з нудним або напруженим виразом, то й шансів створити позитивне враження у вас значно менше. Проте, ясна річ, усі добре в міру. Не слід посміхатися безупинно. Якщо посмішка — досить частий гість на вашому обличчі (у тому числі під час пауз), то це зазвичай сприймається добре. Той, хто не просто говорить правильні речі, але робить це правильно, за інших рівних умов скоріше справить враження на роботодавця — і отримає пропозицію роботи. Валерій Поляков, президент кадрового об’єднання «Метрополіс»