Прежде чем прийти к такому выводу, ученые из Стокгольмского университета с начала 1990-х до 2003 года следили за состоянием здоровья 2755 работающих мужчин. Результаты исследования были опубликованы в журнале Journal of Epidemiology and Community Health.
Женщины тоже приняли участие в исследовании, которое показало, что для них не менее вредно носить свое недовольство в себе, сообщает InoPressa. Но из-за низкого числа инфарктов среди женщин тут трудно сделать какой-то вывод, отмечает автор статьи Джереми Лоренс.
«Я бы не советовала кричать на начальника. Это не лучшее решение. Но всегда лучше сказать, что, по вашему мнению, с вами несправедливо обращаются, и найти конструктивное решение. Мы выявили повышение риска среди тех, кто не говорит со своим начальником. Но должен же быть способ снижения риска», - отметила руководитель исследования Констанс Лейнвебер из Института изучения стресса при Стокгольмском университете.
«Конечно, лучше всего было бы работать в окружении, где нет конфликтов, но такое не всегда возможно», - добавила она.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?