Отже, ви — у повній бойовій готовності. Взяли приклад резюме, на його базі склали ідеальне резюме, озброїлися інформацією про роботодавця, освіжили подих і необхідні навички, підготували виграшні відповіді на типові запитання, виспалися і правильно вдяглися... Не хотілося б вас розчаровувати — проте цього не досить. Пам'ятайте: доки ви не працівник, а лише претендент на вакасію, роботодавець просто зобов'язаний ставитися до вас з підозрою. Консультанти з працевлаштування не дурніші від нас з вами. І, зокрема, чудово розуміють, що прийняття нового працівника чимось подібне до купівлі утриманого автомобіля — так само високий ризик нарватися на недостатньо чесного продавця. Отож радимо заздалегідь налаштуватися на провокативні запитання, що їх інтерв’юер максимально невимушено — ніби між іншим — буде вам ставити. До речі, дуже корисно було б знати, що з цього приводу думають «по інший бік барикад». Тому пропонуємо до вашої уваги поради від президента кадрового об'єднання «Метрополіс» — Валерія Полякова. Неконкретні запитання Відповідаючи на всі без винятку запитання, бажано переслідувати дві основні цілі. По-перше, дати інтерв'юеру ту інформацію, яка його справді цікавить. По-друге, надавати відомості, які допомогли б краще «продати» себе. Не казати зайвого, не давати суперечливих даних. Неконкретні запитання трапляються дуже часто. Причому досвідчений інтерв'юер задає їх абсолютно свідомо — щоб подивитися, як претендент вийде зі становища. Або щоб видобути певну інформацію, яку той, можливо, й не хотів би давати. Зустрівшись з таким запитанням, найкраще спробувати конкретизувати його. Наприклад: «Якщо Ви не заперечуєте, я розповім про…» — і зробіть паузу. Якщо інтерв'юер промовчить, говоріть про те, що назвали. Іноді ж інтерв'юер у відповідь на ваші слова уточнить і конкретизує питання. У будь-якому разі ефекту буде досягнуто. Так само спрацьовує класичне запитання на розуміння: «Чи правильно я зрозумів, що…». Тільки в цьому випадку питання повинно закінчуватися конкретизацією: «...що Вас цікавить інформація про…». Пауза Пауза — дієва зброя у діловій розмові, у тому числі при співбесіді. Потрібно вміти тримать паузи. Скажімо, вам було запропоноване питання. Ви на нього відповіли — і чекаєте наступного. А інтерв'юер дивиться на вас, ніби чекаючи продовження. Деякі претенденти не витримують стресової ситуації і починають розвивати вже закінчену розповідь. Як правило, нічого хорошого для претендента таке продовження не дає. Значно правильніш буде, відповівши на запитання, спокійно та доброзичливо дивитись на інтерв'юера, ніби очікуючи його наступного ходу. Тобто випробовувати паузою самого інтерв'юера. Активне слухання У цю пастку особливо часто потрапляють претенденти, що люблять потеревенити. Поставивши запитання, інтерв'юер застосовує прийоми активного слухання — тобто демонструє велику зацікавленість оповіданням претендента. Дивиться на здобувача уважно і підбадьорливо, киває, каже «Так, так…» чи «Дуже цікаво…», щось записує тощо. Я, наприклад, можу поводитися так на співбесіді, коли мені насправді цікаво лише одне — коли ж цей «балакун» зупиниться? Бувають випадки, коли здобувачі без перерви говорять 8-10 хвилин — доводиться переривати. Це вже майже вирок. Причому нерідко претендент не може навіть правильно сформулювати головне питання, яке, власне, й було задане. І вибачається за те, що захопився. Проте серйозну помилку вже записано у його пасив. Як же бути? Намагайтеся відповідь навіть на найскладніший питання вкладати в одну-дві хвилини. Можна, наприклад, окреслити у відповіді лише ключові моменти — і сказати про свою готовність відповісти більше докладно, якщо у цьому є потреба. Спонукання до відвертості Вправний інтерв'юер може демонструвати дуже привітне та дружнє до вас ставлення — і таким чином запрошувати до відвертості. Це теж одна з пасток. Пам'ятаю випадок, коли сильний кандидат, що вже майже отримав пропозицію, у довірчій та дружній розмові з інтерв'юером сказав про свій намір «звалити з цієї країни, як тільки з'явиться можливість». Роботи він не отримав. Стежте за собою, тримайтесь привітно, але намагайтеся не казати зайвого. Навіть якщо інтерв'юер викликає величезну симпатію. Нерозуміння Ви зрозуміли питання — і, як вам здається, добре на нього відповіли. Проте інтерв'юер каже, що не зрозумів. Ви ще раз відповідаєте — а він знову каже, що не зрозумів. Насправді за допомогою такого прийому вас можуть просто перевіряти на стійкість до стресів. Справді, опинившись в подібній ситуації, дехто з кандидатів може просто розгубитись. А хтось буде роздратований і почне поводитися агресивно. І те, й інше погано. Правильний вихід — не втрачаючи самовладання, спокійно уточнювати, що саме «не зрозумів» інтерв'юер. І, витягнувши з нього уточнення, терпляче пояснювати ще раз. Чистої води провокація Скажімо, ви розповідаєте про свій досвід виконання певних робіт. А інтерв'юер, уважно вислухавши, каже раптом: «Тобто Ви цим практично не займалися — я правильно зрозумів?». На таку провокацію не треба відповідати докладно. Краще спокійно сказати: «Ні, неправильно. Я займався цим чимало й серйозно». І спокійно випробовувати паузою самого інтерв'юера. Особливо добре, якщо у цей момент ви своїм обличчям, позою і рухами (точніше, їх відсутністю) демонструєте доброзичливість і упевненість в собі. Валерій Поляков, президент кадрового об’єднання «Метрополіс»