Співбесіда не просто спілкування, де шукач перевіряє свої здібності щодо перемовин та визначає те, наскільки він вміє справити враження на опонента. Оскільки основною метою цього процесу є отримання результату, а саме позитивного чи негативного рішення щодо працевлаштування кандидата, зворотний зв'язок після співбесіди - головна мета, якої треба досягти шукачеві.

Навіть негативний результат людина має дізнатися якомога швидше, щоб не зволікаючи продовжити свої пошуки. Крім того, дуже доречно буде дізнатися й про причини відмови. Знаючи чому не беруть на роботу після співбесіди та над чим треба працювати або які помилки більш не допускати, шукач зможе краще підготуватися до іншого інтерв’ю.

Але, як правило, не зважаючи на таке прагнення кандидата, більшість рекрутерів, що проводять співбесіди, не поспішають ретельно звітувати шукачам про причини відмов. Більш того, сам факт відмови, у багатьох випадках не озвучується. Залишаючись людиною, інтерв’юер банально не бажає отримати негатив на свою адресу ні одразу після розмови, ні потім, через листи обуреного кандидата.

Часто роботодавець не передзвонює, бо причини за яких шукача було забраковано, можуть бути розцінені останнім, як необ’єктивні. Наприклад, відмова з причин віку, що взагалі заборонено законодавством, однозначно не стане стимулом казати правду кандидатові, хоча йому після співбесіди обіцяли зателефонувати. Також, не порозуміння на інтерв’ю чи суто «людське» неприймання особистості кандидата роботодавцем або його представником, також стають причинами відмови й про це людині будуть намагатися не говорити.

Якщо цінності кандидата не співпадають із корпоративними, йому також відмовлять, причому, не те що пояснень, а самого дзвінка ніхто не буде робити. Роботодавець не передзвонює навіть у випадках, коли відмова була взагалі зроблена заради шукача. Уявіть, що знаючи, наприклад, про важкий та нестерпний характер власника, рекрутер має підібрати співробітника, характер якого дозволяє ефективно працювати у атмосфері постійного стресу. Звичайно, побачивши, що кандидат особистість, що має інші риси характеру, рекрутери будуть змушені шукати далі, при цьому навряд чи скажуть правду шукачеві ані одразу, ані потім, хоча кандидату на співбесіді сказали що зателефонують.

Як збільшити шанси на отримання зворотного зв’язку

Причини, що були перелічені вище, у 100% випадках нівелюють будь який зворотній зв'язок. Жоден представник роботодавця, у таких випадках не стане підставляти компанію та керівництво, залишивши на власній совісті обман із обіцяним передзвоном. На щастя, такі причини - не ординарні, й тому, шукач має усі шанси вистроїти спілкування таким чином, щоб гарантовано сподіватися на зворотний зв'язок після співбесіди.

Ввічливість та стриманість – гарні риси поведінки, що допоможуть чемній людині справити правильне враження на рекрутера. Проявивши повагу до співрозмовника, кандидат може сподіватися й на ввічливий вчинок з його боку – той самий зворотний зв'язок. Звичайно, якщо на співбесіді сказали що подзвонять – де узяти гарантії, що це дійсно буде зроблено? Тому не зайвим буде, делікатно дати зрозуміти, наскільки шукачу важливо отримати результат співбесіди.

Якщо на співбесіді сказали що зателефонують, можна вибачитися та акцентувати увагу на цьому моменті. Виказавши своє розуміння щодо існування делікатних причин відмови, завдяки яким дзвінок може не пролунати, шукач може поцікавитися скільки часу в такому разі йому слід почекати перед тим як почати подальші пошуки. Така інформація, суттєво облегшить ситуацію, та якщо дзвінка не буде на протязі вказаного рекрутером періоду, кандидату можна буде сміливо рухатися далі.

Так, для нього залишиться таємницею причини, що привели до відмови, але, шукачеві не прийдеться гаяти час на зайве очікування зворотного зв'язку після співбесіди. Це набагато важливіше, бо втрата правильного темпу пошуків, може обернутися затяжною паузою та призвести до довготривалої відсутності фізичних та моральних сил для продовження пошуків працевлаштування.

Що робити, коли все ж таки не дзвонять

Незважаючи на старання шукача та те, що на співбесіді сказали що подзвонять, зворотного зв’язку може все ж таки не відбутися. Зміна обставин, людській фактор чи що-небудь ще, може завадити рекрутерові зробити обіцяний дзвінок.

Тут вже не так важливі причини за яких цього не сталося, як те що робити, якщо роботодавець не передзвонює.

У випадках, коли робота на яку сподівається шукач, дійсно для нього важлива, звичайно треба робити «крок на зустріч» - та зв’язуватися самому. Обираючи вид комунікації між листуванням та телефонним дзвінком, слід зрозуміти, що обидва варіанти мають певні плюси та мінуси.

Спілкуючись по телефону, співрозмовнику складніше уникнути пояснень чи зробити їх однозначними. При тому, такий вид спілкування може прояснити й «делікатні моменти», що жодного разу не ризикнуть фіксувати у електронному листі. У будь-якому разі, головне для кандидата не стільки такі пояснення, котрі не є обов’язком рекрутера та можуть не прозвучати взагалі, скільки своєчасне розуміння того, що йому потрібно рухатися вперед, продовжуючи пошуки роботи. Звичайно, якщо буде нагода, знання про причини відмови будуть дуже доречними та зможуть допомогти уникнути помилок у майбутньому. До речі, ввічливість й тут стане гарним помічником.

Коли після співбесіди не подзвонили й кандидат вирішив самостійно нагадати про себе, про чемність, також не слід забувати. Щоб дзвінок не був недоречним та дратівливим для опонента, про це можна його сповістити листом напередодні, уточнюючи дату та час дзвінка. Тепер можна дзвонити, щоб все ж таки дізнатися , хоча б результат та можливі причини фіаско. Головне не гаяти час та зрозумівши, що пропозиція праці була «не вашою», продовжувати наполегливо шукати.