Дискримінація за віком – на жаль, така ситуація трапляється досить часто. І мова не лише про нашу країну. Багато людей у світі стикалися з випадками ейджизму хоча б один раз у житті. Молодим людям відмовляють у роботі по причині відсутності досвіду («ви молоді, ви нам не підходите»), а людям старшого віку на етапі співбесіди можуть ввічливо натякнути, що вони уже не в тому віці, щоб виконувати цю роботу. Безумовно, такі речі не тішать і не надихають.

Ейджизм – це комплексне поняття

В нашій країні ейджизм розглядають у дещо вужчому значенні, ніж прийняте Всесвітньою Організацією Охорони Здоров’я визначення (до слова, на сайті ВООЗ чимало публікацій присвячені цій темі). За ВООЗ, ейджизм – це комплексна категорія, яка включає у себе стереотипи нашого мислення стосовно людей певного віку, упередженість щодо цих людей і, власне, сама дискримінація (як ми чинимо, а не просто думаємо чи розмовляємо про це). Тобто йдеться не лише про робочі ситуації, а й неформальні сторони суспільного життя. Приміром, жінка, з якою ви хочете зустрічатися, порахувала вас надто старим для стосунків з нею. Але ви старші всього лиш на п’ять-шість років – це також ейджизм. Якщо ви чоловік і вважаєте, що жінки-однолітки вам не підходять для побачень, а лише молодші за вас, та й то на років п’ять-десять, не менше – це також прояви ейджизму, бо ключовою проблемою тут виступає вік людини.

Але в нашій країні – якщо ми говоримо про ейджизм, – то говоримо здебільшого про робочі ситуації. Але ж дискримінація за віком може проявлятися не лише у сфері працевлаштування. Медична чи соціальна допомога, доступ до освіти – тут ви теж можете зіткнутися з упередженнями стосовно вашого віку. Навіть обмеження у виборчому праві, коли допускається голосувати тільки повнолітнім особам – це також можна вважати проявом ейджизму. Бо чому не з шістнадцяти років? Чи з сімнадцяти?

Гаразд, а що кажуть соціологічні опитування? У нашій країні результати соціологічних опитувань не надто втішають. За статистикою, кожен третій українець зазнав чи зазнає дискримінації при спробі працевлаштуватися, і доволі часто мова йде саме про ейджизм. Що цікаво, законодавство України не містить такого поняття. Але закон чітко визначає, що таке «дискримінація» і забороняє дискримінацію за віком людини. У 21-й статті Кодексу законів про Працю зазначається, що «забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку....»

Що каже українське законодавство?

З проявами ейджизму при спробі працевлаштуватися в Україні найчастіше стикається молодь і люди старшого віку, яким за сорок п’ять. Але що робити кандидату, коли його не беруть на роботу, посилаючись на його вік? Можна звернутися зі скаргою до Уповноваженого з прав людини, можна звернутися до суду, але що це реально дасть? Це не лише судові витрати, які потрібно покривати з власної кишені. Нікому не хочеться розпочинати роботу в компанії з судової тяганини, тому на цьому все й завершується.

Звісно, за українськими законами за такі дії роботодавцю загрожує адміністративна чи цивільна відповідальність, а в окремих випадках – навіть кримінальна. Але в більшості випадків – штрафи. За порушення вимог трудового законодавства на роботодавця можуть бути накладені різні суми штрафів – 5-6 тис. грн., в окремих випадках – значно більше (12-60 тис. грн. в залежності від обставин). Але якщо справа дійде до суду, потрібно ще довести, що ви зіткнулися з ейджизмом у свій бік: у суді зажадають доказів, і потрібно їх надати. Письмові чи електронні докази, показання свідків тощо – але щось у суді потрібно запропонувати. Але будемо об’єктивними – велика кількість справ вирішується не на користь позивачів, бо доволі непросто належним чином довести факт дискримінації.

І все ж у деяких випадках закон дійсно захищає людей від проявів ейджизму на роботі. У статті 42-й Кодексу законів про Працю нормативно регулюються ситуації, коли керівництво змушене звільняти (скорочувати) працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці. Переважне право на залишення на роботі надається найбільш кваліфікованим і продуктивним працівникам. А от за рівних умов перевагу мають зокрема працівники, яким залишилося кілька років до пенсії та працівники з тривалим стажем роботи. Як бачимо, трудове законодавство захищає права людей старшого віку, коли мова стосується звільнення із вимушених причин.

Держава теж частково здійснює заходи, спрямовані протидії ейджизму, зокрема і на ринку праці. Так, державний центр зайнятості вживає різнопланові заходи у рамках протидії: застерігає про це в оголошеннях про роботу, інформує бізнес про доцільність працевлаштування осіб старшого віку.

Ейджизм як проблема молоді

Молодих людей доволі часто дискримінують в трудовій діяльності, виплачуючи їм меншу зарплатню, ніж їхнім дорослішим колегам. Також для багатьох країн характерним явищем є високий рівень безробіття серед молоді, бо молодим людям важко знайти собі регулярну роботу. Та ще й таку, на якій не зважатимуть на молодий вік, а навпаки – нададуть всіляке сприяння та підтримку.

Ейджизм як проблема старших і літніх людей

У 21-му столітті особливо потерпають від проявів ейджизму люди старшого і похилого віку, які вже не встигають за найновішими технологіями. Що цікаво, люди похилого віку (чи поважного) – за міжнародною кваліфікацією це люди, яким 65 років і більше. Але хіба в цьому визначенні (люди поважного віку) не криється факт дискримінації? Адже кожен вік заслуговує на повагу. Та й подібні прояви ейджизму у свій бік значно знижують самооцінку. Людям старшого віку, які зіткнулися з подібним поводженням, важче підшукати хорошу роботу, бо знижується самооцінка і зникає віра в те, що працівники, кому за сорок, можуть приваблювати роботодавців.

І хоча це не так, але через подібні стереотипи в багатьох компаніях неохоче беруть на роботу сорокап’ятирічних, не кажучи вже про людей передпенсійного віку. Але роботодавцям не варто забувати, що люди старшого віку завжди мають беззаперечні переваги. Досвід і зрілість, відсутність поспіху, терпіння… та навіть дорослі діти, через яких не потрібно регулярно відпрошуватися з роботи, бо вони давно виросли і живуть окремо – це може зіграти на вашу користь. Але, з іншого боку, вам доведеться переконати роботодавця в тому, що ви вмієте адаптовуватися до змін і з готовністю будете навчатися чомусь новому.

Що можна протиставити випадкам ейджизму на роботі?

Подолати це негативне явище легше, якщо розуміти його першопричини. А найчастіше коріння хибних упереджень і установок беруться звідки?.. Правильно, з дитинства. З раннього віку діти отримують від оточення підсвідомо нав’язані стереотипи, тому подолання ейджизму залежить від кожного з нас. Адже практично всі діти, зростаючи, чули від близьких людей судження на зразок «Він уже старий і неперспективний, в нього нічого не вийде», або ж зовсім протилежне – «Він надто молодий для цієї роботи, в нього нічого не вийде».

Якщо ви працюєте у компанії, в якій керівництво приділяє цьому питанню увагу – вам пощастило. Ви матимете змогу побувати на тренінгах, присвяченим проблемі дискримінації за віком. Такі тренінги, до слова, повинні відбуватися періодично. Також ефективна протидія ейджизму на роботі – це правильна політика компанії стосовно прийняття на роботу працівників будь-якого віку. Якщо роботодавець зацікавлений в цьому питанні, він обов’язково запровадить програму адаптації «новачків, яким за сорок п’ять».

Як бачимо, ефективно протидіяти ейджизму можна тільки у колективі, в якому панує здоровий мікроклімат, в якому не заохочується дискримінаційна поведінка стосовно інших членів команди (і ми говоримо зараз не лише про вік). Якщо ж роботодавець не зацікавлений у вирішенні цих питань, самотужки ви не впораєтеся.

Звичайно, ідеального віку для праці не існує. Хтось може у досить молодому віці демонструвати справжній професіоналізм, комусь для опанування професії потрібні десятиліття. Але кожен має право працювати в будь-якому віці, розкриваючи при цьому сильні сторони своєї особистості.