Дискримінація за віком – на жаль, така ситуація трапляється досить часто. І мова не лише про нашу країну. Багато людей у світі стикалися з випадками ейджизму хоча б один раз у житті. Молодим людям відмовляють у роботі по причині відсутності досвіду («ви молоді, ви нам не підходите»), а людям старшого віку на етапі співбесіди можуть ввічливо натякнути, що вони уже не в тому віці, щоб виконувати цю роботу. Безумовно, такі речі не тішать і не надихають.
В нашій країні ейджизм розглядають у дещо вужчому значенні, ніж прийняте Всесвітньою Організацією Охорони Здоров’я визначення (до слова, на сайті ВООЗ чимало публікацій присвячені цій темі). За ВООЗ, ейджизм – це комплексна категорія, яка включає у себе стереотипи нашого мислення стосовно людей певного віку, упередженість щодо цих людей і, власне, сама дискримінація (як ми чинимо, а не просто думаємо чи розмовляємо про це). Тобто йдеться не лише про робочі ситуації, а й неформальні сторони суспільного життя. Приміром, жінка, з якою ви хочете зустрічатися, порахувала вас надто старим для стосунків з нею. Але ви старші всього лиш на п’ять-шість років – це також ейджизм. Якщо ви чоловік і вважаєте, що жінки-однолітки вам не підходять для побачень, а лише молодші за вас, та й то на років п’ять-десять, не менше – це також прояви ейджизму, бо ключовою проблемою тут виступає вік людини.
Але в нашій країні – якщо ми говоримо про ейджизм, – то говоримо здебільшого про робочі ситуації. Але ж дискримінація за віком може проявлятися не лише у сфері працевлаштування. Медична чи соціальна допомога, доступ до освіти – тут ви теж можете зіткнутися з упередженнями стосовно вашого віку. Навіть обмеження у виборчому праві, коли допускається голосувати тільки повнолітнім особам – це також можна вважати проявом ейджизму. Бо чому не з шістнадцяти років? Чи з сімнадцяти?
Гаразд, а що кажуть соціологічні опитування? У нашій країні результати соціологічних опитувань не надто втішають. За статистикою, кожен третій українець зазнав чи зазнає дискримінації при спробі працевлаштуватися, і доволі часто мова йде саме про ейджизм. Що цікаво, законодавство України не містить такого поняття. Але закон чітко визначає, що таке «дискримінація» і забороняє дискримінацію за віком людини. У 21-й статті Кодексу законів про Працю зазначається, що «забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку....»
З проявами ейджизму при спробі працевлаштуватися в Україні найчастіше стикається молодь і люди старшого віку, яким за сорок п’ять. Але що робити кандидату, коли його не беруть на роботу, посилаючись на його вік? Можна звернутися зі скаргою до Уповноваженого з прав людини, можна звернутися до суду, але що це реально дасть? Це не лише судові витрати, які потрібно покривати з власної кишені. Нікому не хочеться розпочинати роботу в компанії з судової тяганини, тому на цьому все й завершується.
Звісно, за українськими законами за такі дії роботодавцю загрожує адміністративна чи цивільна відповідальність, а в окремих випадках – навіть кримінальна. Але в більшості випадків – штрафи. За порушення вимог трудового законодавства на роботодавця можуть бути накладені різні суми штрафів – 5-6 тис. грн., в окремих випадках – значно більше (12-60 тис. грн. в залежності від обставин). Але якщо справа дійде до суду, потрібно ще довести, що ви зіткнулися з ейджизмом у свій бік: у суді зажадають доказів, і потрібно їх надати. Письмові чи електронні докази, показання свідків тощо – але щось у суді потрібно запропонувати. Але будемо об’єктивними – велика кількість справ вирішується не на користь позивачів, бо доволі непросто належним чином довести факт дискримінації.
І все ж у деяких випадках закон дійсно захищає людей від проявів ейджизму на роботі. У статті 42-й Кодексу законів про Працю нормативно регулюються ситуації, коли керівництво змушене звільняти (скорочувати) працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці. Переважне право на залишення на роботі надається найбільш кваліфікованим і продуктивним працівникам. А от за рівних умов перевагу мають зокрема працівники, яким залишилося кілька років до пенсії та працівники з тривалим стажем роботи. Як бачимо, трудове законодавство захищає права людей старшого віку, коли мова стосується звільнення із вимушених причин.
Держава теж частково здійснює заходи, спрямовані протидії ейджизму, зокрема і на ринку праці. Так, державний центр зайнятості вживає різнопланові заходи у рамках протидії: застерігає про це в оголошеннях про роботу, інформує бізнес про доцільність працевлаштування осіб старшого віку.
Молодих людей доволі часто дискримінують в трудовій діяльності, виплачуючи їм меншу зарплатню, ніж їхнім дорослішим колегам. Також для багатьох країн характерним явищем є високий рівень безробіття серед молоді, бо молодим людям важко знайти собі регулярну роботу. Та ще й таку, на якій не зважатимуть на молодий вік, а навпаки – нададуть всіляке сприяння та підтримку.
У 21-му столітті особливо потерпають від проявів ейджизму люди старшого і похилого віку, які вже не встигають за найновішими технологіями. Що цікаво, люди похилого віку (чи поважного) – за міжнародною кваліфікацією це люди, яким 65 років і більше. Але хіба в цьому визначенні (люди поважного віку) не криється факт дискримінації? Адже кожен вік заслуговує на повагу. Та й подібні прояви ейджизму у свій бік значно знижують самооцінку. Людям старшого віку, які зіткнулися з подібним поводженням, важче підшукати хорошу роботу, бо знижується самооцінка і зникає віра в те, що працівники, кому за сорок, можуть приваблювати роботодавців.
І хоча це не так, але через подібні стереотипи в багатьох компаніях неохоче беруть на роботу сорокап’ятирічних, не кажучи вже про людей передпенсійного віку. Але роботодавцям не варто забувати, що люди старшого віку завжди мають беззаперечні переваги. Досвід і зрілість, відсутність поспіху, терпіння… та навіть дорослі діти, через яких не потрібно регулярно відпрошуватися з роботи, бо вони давно виросли і живуть окремо – це може зіграти на вашу користь. Але, з іншого боку, вам доведеться переконати роботодавця в тому, що ви вмієте адаптовуватися до змін і з готовністю будете навчатися чомусь новому.
Подолати це негативне явище легше, якщо розуміти його першопричини. А найчастіше коріння хибних упереджень і установок беруться звідки?.. Правильно, з дитинства. З раннього віку діти отримують від оточення підсвідомо нав’язані стереотипи, тому подолання ейджизму залежить від кожного з нас. Адже практично всі діти, зростаючи, чули від близьких людей судження на зразок «Він уже старий і неперспективний, в нього нічого не вийде», або ж зовсім протилежне – «Він надто молодий для цієї роботи, в нього нічого не вийде».
Якщо ви працюєте у компанії, в якій керівництво приділяє цьому питанню увагу – вам пощастило. Ви матимете змогу побувати на тренінгах, присвяченим проблемі дискримінації за віком. Такі тренінги, до слова, повинні відбуватися періодично. Також ефективна протидія ейджизму на роботі – це правильна політика компанії стосовно прийняття на роботу працівників будь-якого віку. Якщо роботодавець зацікавлений в цьому питанні, він обов’язково запровадить програму адаптації «новачків, яким за сорок п’ять».
Як бачимо, ефективно протидіяти ейджизму можна тільки у колективі, в якому панує здоровий мікроклімат, в якому не заохочується дискримінаційна поведінка стосовно інших членів команди (і ми говоримо зараз не лише про вік). Якщо ж роботодавець не зацікавлений у вирішенні цих питань, самотужки ви не впораєтеся.
Звичайно, ідеального віку для праці не існує. Хтось може у досить молодому віці демонструвати справжній професіоналізм, комусь для опанування професії потрібні десятиліття. Але кожен має право працювати в будь-якому віці, розкриваючи при цьому сильні сторони своєї особистості.
Короткий світловий день, холод і осіння мряка впливають на настрій, а втома, апатія і навіть легка депресія — компаньйони гнітючих осінніх днів. Втім, скористайтеся нашими порадами, щоб мінімізувати стрес від перебування в такій непривітній «компанії».
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».