До працівника, який вміє оберігати свої особисті кордони на роботі, ставляться з повагою: він має авторитет, до його думки прислухаються. Хто не вміє захищатися від агресії, зокрема пасивної, той ризикує стати об’єктом насмішок чи глузувань. Як від колег, так і від керівництва, якщо така поведінка саме в цьому колективі вважається прийнятною. Чим це загрожує тому працівнику, який не вміє захищати свої кордони на роботі, і як навчитися це робити? Давайте поговоримо на цю важливу тему.

Оберігати свої кордони – чому це так важливо?

На це питання найкращу відповідь дадуть ті дорослі, які ще в дитячому віці зазнавали цькування в школі, або, іншими словами, піддавалися буллінгу. Для таких дітей відвідування школи перетворюється в щоденний кошмар, а декого з них ще й вдома після школи чекало не краще життя. Вам страшенно пощастило, якщо ви ніколи не перебували по цей бік шкільного життя. Пригадуєте, у романі «Воно» Стівена Кінга був такий собі «Клуб невдах», коли діти, які не мали жодного авторитету в школі і своєму класі, подружилися між собою? Тільки тоді вони по-справжньому пізнали, що значить дружба, любов і взаємопідтримка. Це дало їм змогу вижити у всіх тих страшних пригодах, які придумав для них король жахів. А поодинці що з ними було б?.. Втім, можете не відповідати: це було риторичне питання.

Але це водночас є відповідь на питання, чому так важливо навчитися оберігати свої кордони: щоб не стати людиною, яка жертвує своїм внутрішнім комфортом, віддаючи його на поталу своєму кривдникові. Адже кожна людина відчуває – якщо не свідомо, то на інтуїтивному рівні – коли її особисті кордони порушують. Ось це відчуття всередині нас, відчуття внутрішнього дискомфорту, яке з’являється тоді, коли хтось починає нав’язувати свої правила – це відчуття чудово про все сигналізує, наша система безпеки подає нам чіткий сигнал. Хвилювання, збентеження чи розгубленість, а то й всі ці відчуття вкупі – вони не дадуть обманути. Хіба що людина сама захоче себе обманути, коли подумки вмовляє себе «та все нормально, все добре, нічого такого не сталося, він просто невдало пожартував та й все». Ні, на жаль, не все, бо той «невдалий жарт», як намагається заспокійливо промовити ваша психіка, той невдалий жарт почули інші колеги чи керівництво. Ви дозволили цьому трапитися, не відреагували відповідним чином, усі зафіксували ваше розгублення (і взяли собі на замітку), а потім, коли момент було втрачено, ви намагаєтеся заспокоїти себе, що все добре, що цього більше не трапиться. Ні, трапиться. І не один раз, бо так влаштована психологія кривдника, коли він прагне підняти свій авторитет за рахунок насмішок над іншою людиною. Це тільки один приклад, коли хтось із колег дозволяє собі поглузувати над працівником, який через своє м’яке серце (або з інших причин) не може захиститися від нападу.

Ось чому це важливо.

А тепер давайте розглянемо п’ять важливих кроків, щоб навчитися захищати свої особисті кордони на роботі.

Зрозумійте, чому так відбувається

Поміркуйте, чому ви вже в який раз не можете відповісти на шпильку колеги, або погоджуєтесь йому допомогти, хоча маєте свою роботу? Тут важливо зрозуміти, що вами насправді керує. Ви хочете залишатися «хорошим хлопцем» для усіх навколо, навіть на шкоду собі? Чи прагнете безкорисно допомагати іншим, щоб отримати таким чином визнання і авторитет, або ж боїтеся зіпсувати з кимось стосунки і отримати від цієї людини несхвалення?

Коли збагнете, що вами керує в таких ситуаціях, легше буде вибудувати особисті кордони.

Що для вас є неприйнятним?

Щоб навчитися захищати свої кордони, визначтеся з тими речами, які для вас неприйнятні. В яких ситуаціях ви не згодні йти на компроміс? Нетактовні жарти і підколки від колег, якщо вони зачіпають вашу особистість? В список. Робота на виснаження, яка включає в себе виконання проєктів у святкові дні чи на вихідних? Сюди ж.

І так далі.

Такий «список» неприйнятних для вас речей не дасть вам розгубитися на роботі, коли небажана ситуація все ж трапиться. Ви будете готові до того, щоб рішуче відмовити або ж заперечити, коли керівництво чи хтось із колег порушить ваші приватні кордони.

Не забувайте, що власні робочі обов’язки – в пріоритеті

Скажемо прямо: якщо у вашого колеги щось не виходить, то це він не дає раду своїм робочим завдання, а не ви. І коли така людина намагається зловживати вашим терпінням та добротою, пам’ятайте про правило пріоритету. Коли до вас звернулися по допомогу, спершу оцініть своє власне навантаження. Чим більше ви завантажені роботою, тим правильніше буде, якщо відмовите.

Маніпуляції від колег та керівництва – на які з них ви «ведетесь»?

Маніпулятивні звернення дозволяють тримати нас на гачку. Порефлексуйте й визначте, на які маніпуляції ви піддаєтеся. Не можете відмовити, коли нахвалюють ваші таланти, чи навпаки – коли беруть на «слабо»? Мовляв, ти не зробиш цього, це тобі не по силам. І ось ви на гачку маніпулятора, бо прагнете довести йому, і заодно й собі, що вам це під силу.

Навчившись розпізнавати подібні маніпуляції, навчіться також реагувати на них коректно. По-перше, звинувачувати іншу людину не потрібно, але дайте ввічливо зрозуміти, що ви чудово «читаєте» цю ситуацію. Чому не потрібно звинувачувати? Тому що маніпулятор ніколи не визнає, що він маніпулятор. А витрачати час, щоб сперечатися чи щось доводити йому… навіщо? Це ж марнування часу. Тому якщо вас похвалили, сподіваючись на те, що ви одразу «розтанете» – подякуйте у відповідь і сміливо повертайтеся до своєї роботи. Ну або відмовтесь від надання допомоги, якщо прохання вже прозвучало.

Зрозумійте, що потрібно не боятися дати відсіч агресору. Приміром, ви нещодавно отримали роботу, і новий колега підходить до вас і пояснює: «В нашому колективі вітається допомога один одному». Звичайно, він натякає на те, що ви, як новачок, повинні кидати свою роботу і виконувати його доручення. Ваша відповідь такому маніпулятору повинна звучати, приміром, так: «Хочеш, щоб я допомогла тобі з проєктом? А зарплатою і бонусами, отриманими за нього, ти теж поділишся зі мною?» Після такого питання-відповіді, сказаного невинним тоном, просто спостерігайте за його реакцією.

Вчіться говорити тверде і рішуче «Ні»

Пропонуємо вам навчитися говорити рішуче «Ні», і при цьому не посваритися з колегами. Як це робити? Давайте розберемось.

Уникайте категоричних формулювань

Іншими словами, не рубайте з плеча. Відмовляти завжди потрібно спокійним і нейтральним тоном. У вашому голосі повинна вчуватись ваша звична доброзичливість, і аж ніяк не агресія. Чому не потрібно відповідати різко та категорично? А навіщо провокувати конфлікт, якщо його можна уникнути?

Облиште звичку виправдовуватись

Ось ця звичка – звичка виправдовуватись – іноді заганяє людину в небажану ситуацію. Навіщо виправдання там, де можна відмовити коротко і без зайвих деталей. Якщо почати виправдовуватися, ваше «Ні» прозвучить геть непереконливо. Маніпулятор одразу скористається цим. Навіщо давати йому такі психологічні козирі?

Замість жорсткого «ні» – м’якші формулювання

Просто «Ні» може прозвучати, зрештою, грубо. Але є вихід – замініть його м’якшим формулюванням: «Я змушений/змушена вам відмовити, бо…». Можна вчинити ще й так: візьміть час на роздуми, а вже потім відмовити буде значно легше. Річ у тому, що окремі люди мають звичку погоджуватися зопалу, а потім шкодувати про своє рішення. А фразою «Я повинен звіритися зі своїм робочим графіком» ви берете тайм-аут, протягом якого тверезо оцінюєте ситуацію, підбираєте потрібні слова і формулюєте свою відмову. Що цікаво, люди легше сприймуть вашу відмову, бо побачать за нею об’єктивні причини. Якщо ви все ж бажаєте допомогти, але не в цю хвилину, запропонуйте колезі альтернативу. Наприклад, погодьтеся допомогти йому, але зазначте, що берете собі певну частину роботи. Навіть якщо ваше керівництво надумало підкинути вам зайву роботу, вихід знайдеться: попросіть виставити пріоритетність завдань. Таким чином, ви змусите керівника піти на певні уступки.

Давайте підсумуємо наостанок: захищати свої кордони на роботі потрібно, адже завжди знайдуться ті, які захочуть скористатися вашою добротою або невмінням відмовляти. Що важливо, не бійтеся прояснити ситуацію, не бійтеся відмовити, якщо це суперечить вашим інтересам. Цей вибір – бути людиною з принципами, або ж бути безвольною жертвою – завжди залишається за вами.