Складна ситуація на ринку праці змушує багатьох спеціалістів задуматись та переосмислити власний професійний здобуток і, навіть, наважитись на кардинальні зміни. Найскладніші - зміна місця роботи чи сфери діяльності. Це досить складні випробування, однак збільшують ваші шанси на працевлаштування в ці непрості часи. Про що слід пам’ятати, влаштовуючись на нову роботу в кризові воєнні часи? Дізнавайтесь з цієї статті на Jobs.ua.
Знайте собі ціну
Складність пошуку місця роботи з гідною оплатою, труднощі на робочому місці - все це сильно підхитує впевненість та внутрішній стрижень спеціаліста. Це часто примушує спеціаліста йти на певні поступки не на свою користь: зменшувати рівень заробітної плати в резюме, відвідувати співбесіди компаній рівня нижче бажаного, поступатися зручною локацією офісу тощо. Можна піти і на такі кроки, однак без власної шкоди, не забувайте власну цінність. Для цього достатньо скласти перелік професійних умінь та оцінити власну кваліфікованість, згадати кількість успішних проектів, пригадати свою роль в компанії та вплив на дохід.
Вчіться торгуватися
Пошук роботи для багатьох спеціалістів - це складності і незручності, з якими, на жаль, можуть впоратись не всі. Домовленості з роботодавцем - це завжди торг за найкращі умови, які роботодавець може вам запропонувати. Звісно, важливо відчути той баланс і межу, де роботодавець готовий йти на такі поступи, а де край. Не забувайте обґрунтовувати власні пропозиції, торгуючись щодо кращих умов співробітництва.
Не очікуйте схвалення
Змінюючи місце роботи чи сферу власної діяльності, припиніть перейматися тим, що скажуть про вас рідні, друзі, колеги по роботі, керівники. Хибно очікувати й їх схвалення, адже ви міняєте роботу в такий непростий час. Ніхто точно не може стверджувати наскільки вам пощастить з наступним місцем роботи. Тільки час покаже чи була така зміна на користь.
Спільні цінності об’єднують
Ніщо так не спрощує період адаптації спеціаліста, як спільні цінності. Вони об’єднують і дають розуміння довіри і спільного довгого шляху разом. Цінності компанії дають змогу власному налаштуванню на результат, на успіх. Коли про них слід говорити? Звісно під час співбесіди, знайомства та налаштування першого контакту з роботодавцем. Це допоможе вам кожний день налаштовувати власну роботу та мотивувати себе.
Дайте собі час адаптуватуватися
Пам’ятайте, що тільки час здатен допомогти зрозуміти наскільки вам підходить нове місце працевлаштування. З самого початку не очікуйте, що робота буде складатись легко і просто, і що у вас не будуть виникати нагальні питання. Дайте собі час для адаптації та пристосування до нових життєвих та робочих обставин, нового колективу, нових обов’язків. Користуйтеся допомогою офісних адміністраторів, найближчих колег, команди. Пробуйте подружитися, знайти однодумців та швидше пристосуватися до офісу.
Скористайтесь цими порадами, змінюючи місце роботи чи сферу діяльності в кризовій ситуації. Не забувайте, що на все свій час. Тому будьте гнучкими, терплячими і наполегливими в цей непростий для країни час і удача вам обов’язково посміхнеться.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?