Інше #10280

Подать заявление на развод в ЗАГС Шлюб припиняється державним відділом реєстрації актів цивільного ста­ну (органа РАЦС) за заявою подружжя, якщо подружжя не має дітей, віком до 18 років. У цілому питання про збереження або розірвання шлюбу - приватна справа дружини та чоловіка. Якщо вони спільно прийняли рішення про розірван­ня шлюбу, то держава не може створювати їм у цьому перешкод. Певний конт­роль з боку держави виправданий у випадку, коли подружжя має спільну дитину (дітей), віком до 18 років. Якщо ж дітей немає або вони виросли та стали повноліт­німи, питання про збереження шлюбу дружина та чоловік вирішують самостій­но. Головне, щоб воля кожного з подружжя на розірвання шлюбу була вільною і такою, що висловлена відповідним чином. Розірвання шлюбу державним органом РАЦС за взаємною згодою подружжя проходить два основних етапи: а) подача дружиною та чоловіком спільної заяви про розірвання шлюбу; б) реєстрація розірвання шлюбу державним органом РАЦС. Дружина та чоловік, які мають наміри розірвати свій шлюб, насамперед по­винні висловити на це свою волю. Для цього вони мають подати державному органу РАЦС заяву про розірвання шлюбу. Реєстрація розірвання шлюбу здій­снюється за місцем проживання подружжя або одного з них. Перед прийняттям такої заяви в державному відділі РАЦС проводиться співбесіда з особами, які подають заяву про розірвання шлюбу. Сторони повинні бути сповіщені працівни­ком відділу РАЦС щодо моменту припинення шлюбу, а також порядку та умов реєстрації розірвання шлюбу. При розірванні шлюбу в адміністративному порядку у своїй заяві сторони не повинні пояснювати причини розпаду сім'ї, розкривати обставини особистого життя, що призвели до фактичного припинення шлюбу, пояснювати особливості своїх взаємостосунків. При розірванні шлюбу в органах РАЦС сторонам не нада­ється строк для примирення. Законодавство передбачає стандартну форму спільної заяви дружини та чоло­віка про розірвання шлюбу, що видається заявникам у державному відділі РАЦС. До заяви має бути додане свідоцтво про шлюб. Якщо у подружжя такого свідо­цтва немає, а актовий запис про укладення шлюбу в органі реєстрації актів ци­вільного стану не зберігся, то за наявності в паспортах або паспортних докумен­тах заявника відмітки (штампа) про шлюб вимагати поновлення актового запису не потрібно. Якщо актовий запис про шлюб був складений в органах реєстрації актів цивільного стану України, але не зберігся, і в подружжя немає свідоцтва про шлюб, а також відсутні штампи (відмітки) про шлюб в паспортах, то реєстра­ція розірвання шлюбу може бути проведена лише після поновлення актового запису про шлюб (п. 5.15 Правил реєстрації актів цивільного стану). Як правило, дружина та чоловік приходять для подачі заяви до державного органу РАЦС разом. Цей момент є вкрай важливим, оскільки працівники держав­ного відділу РАЦС повинні впевнитися в тому, що особа вільно та без примусу висловлює своє волю на розірвання шлюбу. Втім, у житті можуть виникнути обставини, що перешкоджають особистій подачі заяви одним із подружжя. В Правилах реєстрації актів цивільного стану (п. 5.13) до таких обставин віднесе­ні тяжка хвороба, тривале відрядження, проживання у віддаленій місцевості. Згідно з ч. 1 коментованої статті СК України за таких обставин нотаріально за­свідчену (прирівняну до неї) заяву від імені відсутнього може подати другий з подружжя. 2. Другим етапом процедури розірвання шлюбу в адміністративному порядку є реєстрація розірвання шлюбу державним відділом РАЦС. Треба додати, що в первісній редакції СК України окрім вказаних існував ще один етап - винесення державним органом РАЦС постанови про розірвання шлюбу. Законом України від 22.12.2006 p. № 524-V «Про внесення змін до Сімей­ного та Цивільного кодексів України» законодавство було змінене і винесення постанови скасоване. Разом з тим вказівка на таку постанову помилково залиши­лася у ч. 2 ст. 104 СК України. Виходячи з системного аналізу норм СК України, можна дійти висновку, що державний орган реєстрації актів цивільного стану реєструє розірвання шлюбу (не виносить постанову) після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана. В Правилах реєстрації актів цивільного стану передбачається особиста при­сутність дружини та чоловіка або одного з них при реєстрації розірвання шлюбу (п. 5.14). Проте коментована стаття СК України цього не вимагає, зосереджуючи основну увагу на моменті подання заяви про розірвання шлюбу. Правила реєстра­ції актів цивільного стану виходять з того, що при реєстрації розірвання шлюбу має бути остаточно підтверджено бажання осіб розірвати свій шлюб. Крім того, в цей момент має бути вирішене питання щодо післяшлюбного прізвища того з подружжя, хто змінив прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу. Якщо розірвання шлюбу реєструється в присутності дружини та чоловіка, то орган РАЦС вносить в актовий запис відомості щодо обох сторін. Якщо розірвання шлюбу реєструєть­ся одним із подружжя, то при складанні актового запису в неї вносяться всі необ­хідні відомості лише щодо цієї особи. Незважаючи на таку деталізацію процеду­ри реєстрації розірвання шлюбу державним органом РАЦС, треба зазначити, що вона не повною мірою збігається з положеннями нового СК України, оскільки в ньому не передбачається обов'язкова присутність подружжя (одного з них) при реєстрації розірвання шлюбу. Таким чином, СК України віддає перевагу заяві дружини та чоловіка щодо розірвання шлюбу, а процедурі реєстрації розірвання шлюбу надає формальне значення - фіксації певного юридичного факту. 3. У житті нерідко ситуація складається таким чином, що шлюбні відносини між подружжям припинені і сторони згодні на розірвання шлюбу, хоча при цьо­му вони не можуть вирішити між собою питання майнового характеру. Дійсно, майнові зв'язки розірвати не просто: дружина та чоловік нерідко проживають у спільному будинку (квартирі), користуються набутим за час шлюбу майном, ви­конують спільні обов'язки (сплачують комунальні платежі, розраховуються за договором позики, несуть взаємні аліментні обов'язки тощо). За законодавством, що діяло раніше (ч. 2 ст. 41 КпШС України), якщо між по­дружжям при розірванні шлюбу виникав спір щодо спільного майна або сплати аліментів, то розірвання шлюбу могло здійснюватися лише в судовому порядку одночасно з розглядом майнового спору. Нове законодавство вирішує це питання інакше. Відповідно до ч. З ст. 106 СК України шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору. Такий підхід вбачається ціл­ком виправданим. Відомо, що розгляд судами майнових спорів подружжя нерід­ко має довготривалий характер. У деяких випадках для його вирішення потрібно проведення експертиз, надання різного роду документів, визначення вартості та часу придбання спірного майна, накладення арешту на майно тощо. В результаті розгляд майнового спору розтягується на місяці, а іноді й роки. Всі ці питання не пов'язані з долею шлюбу. Якщо особисті відносини дружи­ни та чоловіка непоправно зруйновані, то немає необхідності штучно зв'язувати майновий спір з питанням про припинення шлюбу. Подружжя і після розірвання шлюбу може вирішувати проблеми майнового характеру в суді. Таким чином, незалежно від наявності між дружиною та чоловіком, які не мають дітей, майно­вого спору, при їхній взаємній згоді на розірвання шлюбу реєстрація розірвання шлюбу може бути здійснена у державному відділі РАЦС. Таким чином, подруж­жя може звернутися до органу РАЦС із спільною заявою про розірвання шлюбу та одночасно - до суду з позовом про поділ спільного майна або стягнення алімен­тів. Шлюб між сторонами може бути розірваний державним органом РАЦС неза­лежно від того, скільки часу в суді буде розглядатися майновий спір подружжя.