Скорочення / звільнення #109673

Доброго дня! На підприємствах видаються накази щодо роботи під час карантину, для вісх працівників або окремо для кожного працівника (якщо це потрібно). Якщо на підприємстві такого наказу чи розпорядження не було, всі працівники мали працювати за встановленим графіком роботи. Якщо у Вас не було можливості їздити на рообту, Ви мали повідомити про це керівництво і вирішити це питання. Але беречи до уваги, що це школа наказ щодо роботи у період карантину мав бути, оскільки вчителі не працювали або працювали дистанційно, також це мало бути прописано у наказі стосовно і іших працівників школи. Але, тут може бути і цілком Ваша провина якщо стосовно Вас наказу не було і Ви не приходили на роботу не повідомивши про це керівництво, тобто без поважних причин. Прогул – відсутність працівника на роботі понад 3 годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин та без попередження роботодавця (ч. 4 п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Карантин – це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб (ст.1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»). Між карантином та прогулом повинен бути зв’язок, що через карантин у працівника «вимушено» не було можливості з'явитися на роботі. І це відбулося незалежало від волі й бажання працівника. Проте працівник повинен завчасно попередити роботодавця про невихід на роботу та назвати причину. У суді буде перевірятися, наскільки працівник намагався і мав можливість уникнути прогулу. Вирішуючи питання, чи звільняти працівника за прогули, роботодавець зобов'язаний ураховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку й заподіяну ним шкоду, обставини, при яких учинено проступок, і попередню роботу працівника (ч. 3 ст. 149 КЗпП України). Ви можете оскаржити у суді таке звільнення, і вже суд буде вирішувати наскільки законними були дії роботодавця та які Ваші дії були зроблені в даній ситуації. Вимоги Кодексу законів про працю не дають права роботодавцю звільняти працівників через введення карантину або обмежувальні заходи. Зазаначу що законодавством передбачено відповідальність для роботодавців, які незаконно звільняють працівників. До таких роботодавців установлено відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів - штраф у розмірі від 2 000 до 3 000 НМДГ (від 34 тис. до 51 тис. грн) або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, або виправні роботи на строк до 2 років (ст. 172 Кримінального кодексу). Ті самі дії, вчинені повторно або щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, караються штрафом у розмірі від 3 000 до 5 000 НМДГ (від 51 тис. до 85 тис. грн) або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 5 років, або виправними роботами на строк до 2 років, або арештом на строк до 6 місяців. Також до роботодавця можуть бути застосовані норми ст. 173 КК, згідно з якою порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності шляхом обману чи зловживання довірою або примусом карається штрафом у розмірі до 50 НМДГ (850 грн), або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 5 років, або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 2 років. Тому, звільняючи працівників у період карантинних заходів або спонукання працівників до написання заяв на звільнення шляхом тиску на них, роботодавцю загрожує накладення штрафних санкцій чи інші види відповідальності.