Тривалість робочого часу #111301

Доброго дня! розрізняють два види - суміщення посад та робота за сумісництвом. Відповідно до трудового законодавства України робота за сумісництвом не заборонена, і роботи за сумісництвом може бути декілько, якщо ці сумісні посади (роботи) не заважають одна одній. Сумісництво — це виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час в тій самій чи іншій організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом (п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінфіну України від 28.06.1993 № 43; далі — Положення № 43). Робота по сумісництву може бути двох видів: зовнішнє сумісництво — працівник у вільний від основної роботи час виконує іншу роботу, на умовах трудового договору, в іншій організації; внутрішнє сумісництво — працівник у вільний від основної роботи час виконує іншу роботу, на умовах трудового договору, в тій же організації. Увага! За загальним правилом кількість роботодавців, з якими працівник може співпрацювати за сумісництвом не обмежена. Однак, такі обмеження можуть передбачатися: законодавством; колективним договором; угодою сторін (трудовим договором). Так скеровує частина 2 статті 21 КЗпП. Прийняття на роботу за сумісництвом Оскільки робота за сумісництвом здійснюється на умовах трудового договору, то при прийнятті на таку роботу необхідно укладати окремий самостійний трудовий договір в кожній організації (на кожній посаді, у разі внутрішнього сумісництва). Особа, що влаштовується на роботу за сумісництвом в іншу організацію, має надати роботодавцю всі документи, необхідні для проведення відповідних кадрових процедур за виключенням трудової книжки, оскільки на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи (абз. 3 п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58; далі — Інструкція № 58). Укладення трудового договору, у т. ч. при прийнятті на роботу за сумісництвом (зовнішнє і внутрішнє сумісництво), оформлюється наказом власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу (ч. 3 ст. 24 КЗпП). Оплата праці за сумісництвом. Оплата праці сумісників передбачає виплату заробітної плати за фактично виконану роботу (ст. 102-1 КЗпП). Такі працівники мають право на оплату фактично виконаної роботи й тоді, коли було порушено встановлені для певної категорії працівників обмеження для роботи за сумісництвом (абзац перший п. 14 Постанови № 13). Режим роботи та робочий час за сумісництвом Особливість роботи за сумісництвом, а саме — її виконання у вільний від основної роботи час — обумовлює, як правило, необхідність встановлення індивідуального режиму роботи, неповного робочого часу. Робота з неповним робочим часом є обов’язковою умовою для роботи за сумісництвом в організаціях державної форми власності (п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій» від 03.04.1993 № 245). Облік використання робочого часу за сумісництвом ведеться окремо від обліку використання робочого часу за основною посадою. Звільнення з роботи за сумісництвом Звільнення в такому випадку провадиться з підстав, передбачених законодавством, зокрема, статтями 36, 38, 39, 40, 41, 45 КЗпП. У державних організаціяx додатковою підставою для припинення трудового договору із сумісником є прийняття на роботу працівника, який не є сумісником (п. 8 Положення № 43). Порушення встановлених правил прийняття на роботу (зокрема, у разі наявності обмежень на роботу за сумісництвом) може бути підставою для звільнення працівника з підстав передбачених статтею 7 КЗпП. Зверніть увагу, що при звільненні суміснику виплачують компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Часто місце роботи за сумісництвом стає для працівника основним. Багато хто з роботодавців оформлює такий «перехід» як переведення і... робить помилку. Джерело: https://www.kadrovik01.com.ua/article/105-qqq-16-m5-19-05-20 Суміщення – це поєднання роботи по двом посадам. Людина працює на певній посаді, яка є основною, а паралельно виконує ще трудові функції по іншій сумісній посаді й на тому ж самому підприємстві. Наприклад, бухгалтер може за суміщенням бути ще й касиром або економістом, кадровиком, водій – експедитором, вчитель – лаборантом, прибиральник – садівником, квітникарем, вахтером чи сторожем і т.д. Звичайно, якщо це можливо і не шкодить якості виконуваної роботи за основною посадою, яка значиться у трудовій книжці. Додамо, що якихось законодавчо визначених правил, хто й за якою посадою й що саме може суміщавати немає – діє «правило здорового глузду» й бажання самого працівника. Увага: суміщення посад не потребує оформлення трудового договору й оплачується шляхом встановлення доплати до зарплати, яка отримується за основною посадою Необхідна умова для можливості оформлення суміщення – наявність вакантної посади у штатному розписі. Якщо вільної посади немає, то й суміщати нічого (лист Мінекономіки від 10.04.2020 р. № 3304-04-24218-06, лист Мінсоцполітики від 12.01.2016 р. №10/06/186-16, постанова ВС/КАС від 24.10.2019 р. у справі № 824/238/19-а). Наприклад, щоб бухгалтер суміщав посаду інспектора з кадрів у штатному розписі має бути посада інспектора з кадрів. Суміщення посад для працівників, які обіймають керівні посади, як правило, не встановлюється. Їм виплачують премії за інтенсивність, напруженість, ефективність тощо. Сумісництво і суміщення в чому полягає різниця: Суміщення і внутрішнє сумісництво часто плутають. І це не дивно, так як тут схожість існує не тільки у звучанні цих понять. Практично всі випадки суміщення можна замінити на внутрішнє сумісництво. Однак навпаки – не завжди. Наприклад, суміщення не може бути по двом однаковим посадам, внутрішнє сумісництво – може. Приклад 1. Поширеною практикою у бюджетних установах і державних підприємств є ситуація, коли особа працює на посаді, наприклад, викладача на 1 ставку і на 0,25 чи 0,5 ставки на тій же самій посаді викладача. У сумі виходить 1,25 або 1,5 ставки. Це внутрішнє сумісництво. Суміщення тут оформити не можна, так як посада одна – і там, і там викладач. Причиною такого підходу є наявність посад у штатному розписі та певні норми по навантаженню працівників, які слід дотримуватися. Приклад 2. На підприємстві у штатному розписі є посада бухгалтера й касира. Працівниця працює на основній посаді бухгалтера, але у той же час виконує трудові функції за посадою касира. Тут можна оформити як внутрішнє сумісництво, так і суміщення, так як посади всього дві, а не одна. Отже, можливі варіанти: працівниця на основній посаді бухгалтера й на 0,5 ставки на посаді касира; працівниця на основній посаді бухгалтера та отримує доплату за суміщення посади касира (певний % до окладу). https://www.golovbuh.com.ua/article/8296-sumshchennya-posad