Інше #111551

Доброго дня! Є три категорії інформації, до якої можуть обмежити доступ: службова, таємна і конфіденційна. 1. Службова — це внутрішня інформація, яку орган чи установа — розпорядник інформації — не вважає за потрібне розголошувати. Наприклад, зміст доповідних записок або проєкти і пропозиції, які виникають під час підготовки рішення. 2. Таємна — це інформація, розголошення якої може зашкодити людині, суспільству чи державі. Наприклад, координати військових баз. Таємниця буває державна, комерційна, професійна, військова, банківська, адвокатська, лікарська, а також таємниця голосування, страхування, усиновлення нотаріальних дій і так далі. 3. Конфіденційна — це інформація, яку людина чи юридична особа (крім державних органів і установ) не хоче розголошувати або ж встановлює свої умови для розголошення. Про конфіденційну інформацію є спеціальний закон — « Про захист персональних даних ». Відповідно до закону "Про захмст персональних даних" прізвище, ім’я, по батькові, адреса, номер телефону, паспортні дані, інформація про етнічне походження, освіту, сімейний стан, належність до релігійних організацій, стан здоров’я, дата і місце народження і так далі. Вичерпного переліку не існує — якщо за якимось даними можна ідентифікувати людину, ці дані персональні. Якщо автосервіс вносить у свою базу клієнтів ваше прізвище та реєстраційний номер вашого автомобіля, він має взяти у вас дозвіл на обробку персональних даних. Закон стосується інформації про людей, яка зберігається в базах даних і картотеках. Наприклад, у податкової є ваша домашня адреса, номер телефону та сума, яку ви заробили за минулий рік. Але якщо хтось напише запит до податкової з проханням надати ці дані, отримає відмову — ця інформація конфіденційна. Також зазначу що є випадки, наприклад якщо номер телефону директора значиться у відкритих джерелах тобто у відкритому доступі, це вже не є конфіденційною інформацією. Цивільним кодексом визначено, що фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Фізособа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності. Фізособа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність і не несе відповідальності в разі її спростування. Фізособа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело. Відповідно до Закону «Про захист персональних даних» персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються. Під згодою суб'єкта персональних даних слід розуміти добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб'єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки. Відповідальність за порушення законодавства про захист персональних даних Стаття 188-39 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачає, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Уповноваженого Верховної Ради з прав людини про обробку персональних даних або про зміну відомостей, які підлягають повідомленню згідно із законом, повідомлення неповних чи недостовірних відомостей тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 1 700 грн. до 3 400 грн. і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від 3 400 грн. до 6 800 грн. Невиконання законних вимог (приписів) Уповноваженого Верховної Ради з прав людини або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо запобігання або усунення порушень законодавства про захист персональних даних тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 3 400 грн. до 5 100 грн. і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від 3 400 грн. до 17 000. Повторне протягом року вчинення вищезазначених порушень, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від 5 100 грн. до 8 500 грн. і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від 8 500 грн. до 34 000 грн. Недодержання встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них або порушення прав суб'єкта персональних даних, тягне за собою накладення штрафу на громадян від 1 700 до 8 500 грн. і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від 5 100 грн. до 17 000 грн. Вищезазначене порушення, вчинене повторно протягом року, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від 17 000 грн. до 34 000 грн. Відповідно до статті 182 Кримінального кодексу незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу, караються штрафом від п'ятисот до однієї тисячі НМДГ або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. Якщо ті самі дії вчинені повторно або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам особи, то вони караються арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк. Істотна шкода полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Врахйовуючи викладене, я не думаю що до Вас можуть бути застосовані якісь штрафні санкції відповідно до чинного законодавства, а ось від керівництва може бути. В даному випадку Вам слід користуватися умовами роботи на підприємстві (де Ви працюєте) тобто це може бути посадова інструкція, положення про роботу на підприємстві іт.д.