Інше #18911

У відповіді на запитання Тетяни від 01.08.2010: "Я закончила педагогический университет, и по договору должна отработать в школе 3 года, что будет если я не пойду на отработку, и можно ли пропустить год, а потом только устроиться на работу. Спасибо" ви зазначили лише рішення Карлівський районний суд Полтавської області у справі № 2-662/09, але ж є ще й рішення Апеляційного суду Полтавської області, яким рішення суду першої інстанції скасовано. АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа №-22ц – 499 Головуючий по 1-й інстанції 2010 рік суддя Миронець О.К. Суддя-доповідач: Петренко В.М. Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 березня 2010 року м.Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: Головуючого: судді Акопян В.І.. Суддів: Петренка В.М., Новохатньої В.А. при секретарі: Фадєйкіній Н.Б. з участю: прокурора Бондаренка А.Г. представників: управління Пенсійного Фонду України у Карлівському районі Полтавської області – Кравцова В.В.. відповідача ОСОБА_3 розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Карлівського району Полтавської області, на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2009 року, у справі за позовом прокурора Карлівського району Полтавської області до ОСОБА_3 про стягнення коштів, витрачених на підготовку фахівця,- Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду,- ВСТАНОВИЛА: Прокурор Карлівського району, в інтересах Держави, в липні 2009 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення коштів, витрачених на підготовку фахівця за державним замовленням. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що ОСОБА_3 згідно направлення головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області навчався за кошти Держави. За державним замовленням, в Національній Юридичній академії України імені Ярослава Мудрого. Згідно угоди про підготовку фахівців з вищою освітою № 029 від 1 вересня 2002 року взяв на себе зобов’язання прибути після закінчення академії на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років. У разі відмови їхати за призначенням відшкодувати до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку. В зв’язку з тим, що після закінчення навчання ОСОБА_3 не прибув до ГУ ПФ України в Полтавській області і не працевлаштувався, позивач прохає стягнути з нього 55 000 грн. понесених витрат на підготовку фахівця на користь Управління Пенсійного фонду України в Полтавскій області. Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2009 року в задоволені позовних вимог прокурору відмовлено. В апеляційній скарзі прокурор Карлівського району просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити його вимоги, мотивуючи тим, що при ухваленні рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що беруть участь у справі в межах позову та доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного висновку. Згідно із п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Відповідно до п.3,4 ч. ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Відмовляючи в задоволенні позову прокурору, суд першої інстанції виходив із того, що Закон України ‘’Про вищу освіту’’ не містить умов обов’язковості трирічного відпрацювання та відшкодування до державного бюджету вартості навчання, а також із того, що чинним законодавством порядок визначення та відшкодування вартості навчання у разі порушення умов угоди не визначений та не затверджений. Однак із такими висновками не можна погодитись, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду зазначеним вимогам не відповідає. Як вбачається із матеріалів справи, і це не заперечує відповідач ОСОБА_3, направлення на навчання до Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого йому видавалось головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області на факультет по підготовці кадрів для Пенсійного фонду України на денну форму навчання. (а.с.10). Судом встановлено, що 16 березня 2001 року, у відповідності з вимогами чинного в Україні законодавства, між Пенсійним Фондом України та Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого укладено угоду про співробітництво та підготовку фахівців з вищою юридичною освітою. (а.с. 61-63). Згідно п.4 ‘’Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням ’’, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 22 серпня 1996 року, 1 вересня 2002 р. між Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти України, в особі ректора В.Я.Тація та студентом ОСОБА_3 була укладена угода про підготовку фахівця за державним замовленням. Відповідно до умов цієї угоди ОСОБА_3 взяв на себе зобов’язання оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою фахівця за напрямом підготовки ‘’Право’’, кваліфікаційним рівнем ‘’ юрист-спеціаліст’’ та після закінчення академії прибути на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років. (а.с.5 ). Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_3 з 1 вересня 2002 року по 21 червня 2007 року навчався в Національній Юридичній академії України імені Ярослава Мудрого на денному факультеті №10 за державним замовленням. Наказом № 267-с від 21 червня 2007 року відрахований з академії у зв’язку з її закінченням, 22 червня 2007 року йому було видано диплом ХА №32623754. (а.с.9). Згідно витягу із журналу обліку направлень на роботу випускників Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти України за 2007 року відповідач ОСОБА_3 11 червня 2007 року отримав направлення за №56 на роботу до Головного управління Пенсійного Фонду України у Полтавській області. Відповідно до довідки-розрахунку та кошторису витрат на підготовку студента, наданої Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти України, витрати на навчання випускника денної форми навчання 2007 р. ОСОБА_7 становили 55 000 грн. Апеляційний суд, оцінивши надані позивачем та здобуті в ході розгляду справи докази в їх сукупності прийшов до висновку, що відповідач ОСОБА_3 повинен нести матеріальну відповідальність за порушення зобов’язання відповідно до умов договору та чинного в Україні законодавства, що регулює вказані правовідносини. У відповідності до вимог Указу Президента України від 9 листопада 2000 року №1212/2000 ‘’ Про комплексну програму підготовки державних службовців ’’ відповідачу ОСОБА_3 була надана можливість отримати вищу освіту за рахунок державних коштів, що обумовлювала випускника вищого навчального закладу, підготовка якого здійснювалась за державним замовленням, приступити до роботи за призначенням. Законом України ‘’ Про освіту ’’ ( ст.52 ) передбачений обов’язок студентів-випускників вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного бюджету, відпрацювати за направленням, куди направляються на роботу, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.8 ‘’ Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням ’’ , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 22 серпня 1996 року випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років. У пункті 14 цього ж порядку зазначено, що у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов’язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати. Як вбачається із матеріалів справи, і це не заперечує відповідач, після закінчення навчання отримавши диплом і направлення щодо працевлаштування до головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не прибув в його розпорядження без поважних причин. Яких небудь доказів про відмову в його працевлаштуванні відповідач ОСОБА_7 не надав. Такі дії відповідача ОСОБА_3 колегія суддів розцінює, як відмову відпрацювати за набутою спеціальністю не менше трьох років за отриманим фахом. Відповідачем було проігноровано виконання взятих на себе зобов’язань, що передбачає правові наслідки, встановлені законом та угодою, а саме відшкодування до державного бюджету витрачених на його навчання державних коштів. Відповідно до вимог ст.610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання ( неналежне виконання ). За таких підстав колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, угода про підготовку фахівця з вищою освітою за державним замовленням, що була укладена між Пенсійним Фондом України та Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого, а також між академією та ОСОБА_7 відповідала діючому порядку. За загальними правилами Цивільного Кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. При цьому цивільні права та обов’язки особа здійснює в межах наданих їй договором або актами цивільного законодавства та при здійсненні своїх прав зобов’язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб. Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню. Відповідач повинен нести відповідальність за порушення зобов’язань відповідно до умов угоди від 1.09.2002 року та вимог чинного законодавства. Вимога прокурора про стягнення коштів витрачених на навчання фахівця на користь управління є помилковою, оскільки навчання відповідача здійснювалось за рахунок держави, а тому ці кошти підлягають стягненню на відповідний рахунок до державного бюджету. Керуючись п.5 ч.1 ст.307, п.3, 4 ч.1 ст.309, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,- В И Р І Ш И Л А : Апеляційну скаргу прокурора Карлівського району Полтавської області – задовольнити частково. Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2009 року скасувати та постановити нове рішення. Позовні вимоги прокурора Карлівського району, Полтавської області, в інтересах держави задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Карлівка, Полтавської області, проживаючого в АДРЕСА_1, ідентифікаційний код невідомий, на користь Держави відшкодування вартості навчання за державним замовленням в сумі 55 000 грн. Вказану суму зарахувати на рахунок №31114115700146, Державний бюджет МФО 831019 в ГУДК у Полтавській області, код 34698453. Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Карлівка, Полтавської області, проживаючого в АДРЕСА_1, ідентифікаційний код невідомий, на користь Держави судові витрати в сумі 550 грн. та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи. Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Верховного Суду України. Головуючий : суддя ________________Акопян В.І. Судді: ________________Петренко В.М. ________________ Новохатня В.А. Згідно: суддя Петренко В.М.