Ми живемо в світі, в якому рейтинги Forbes штурмують малолітні тіктокери, а на засідання ООН запрошують шістнадцятилітню школярку. Чи є шанс досягти успіху і реалізувати себе в кар’єрі у тих людей, яким далеко за тридцять, а то й за сорок років, і коли половина життя вже, здається, прожита? Якщо ви взяли пізній старт, не впадайте у відчай: все можливо; скажемо навіть більше – ви в чудовій компанії «пізніх квітів».

LATE BLOOMERS: що це означає?

В західному світі існує поняття «late bloomers», тобто це люди, які знаходять себе і реалізують свій потенціал значно пізніше, ніж від них очікує суспільство. І, мабуть, найяскравіший приклад «пізньої квітки» – Джоан Роулінг, яка далеко за тридцять досягла небувалого успіху. І таких прикладів можна навести чимало.

Сьогодні всеможливі тренди нав’язують нам, що кожен повинен прагнути до раннього успіху. Встигнути до тридцяти, або ще краще до двадцяти – в цьому полягає секрет щастя. Якщо не встигнув застрибнути разом з іншими щасливчиками на потяг раннього успіху – ти невдаха і лузер. Погодьтеся, тут і до психічних розладів рукою подати, адже, спостерігаючи за молодими блогерами чи реперами, хоч-не-хоч починаєш відчувати власну неповноцінність. Вони змогли, а я ні: як так?

В наш час стрімких технологій на кожному кроці транслюється думка: «Чим раніше розкриєшся, тим краще». Але, на жаль чи на щастя, це далеко не так. Ранній успіх – це прекрасно, якщо він не переростає в суцільну одержимість. Ранній успіх може настільки закрутити голову, що молоді люди втрачають контроль над собою і здійснюють безумні вчинки: хтось у погоні за славою виконує ризиковані трюки, щоб потрапити в рекомендації Тік-Току, а хтось, як сумнозвісні американські тріп-хопери, помирає в двадцять один чи двадцять два від передозування наркотичними речовинами. Можемо навіть пригадати Скотта Фіцджеральда, якому рання слава теж не пішла на користь. В двадцять чотири він став знаменитим, і одружився на дівчині, яку покохав ще раніше, коли був невідомим і незаможним юнаком – на Зельді Сейр. Вони вели безтурботне життя, і досить швидко потрапили у пастку боргів.

Хоча не всіх псувала рання слава – давайте пригадаємо легендарну Одрі Хепберн, яка в двадцять чотири отримала свій перший і єдиний «Оскар» за роль бунтівної принцеси у «Римських канікулах». Як згодом вона зізнавалася, вона навіть не розуміла, що тоді насправді трапилося. Рання слава не зіпсувала її: чи то аристократичні гени, чи жахіття Другої Світової, пережиті в юному віці, чи все разом – але вона й надалі залишалася привітною і скромною жінкою, хоча й належала до когорти найвідоміших зірок Голлівуду.

Пізня реалізація – не означає провал

Звісно, в нашому поведеному на успіху світі може видатися інакше. Навіть не так – поведеному на успіху з раннього дитинства, адже для багатьох людей не досягти процвітання до тридцяти означає повний провал і крах всіх надій. Але це лише установки нашого розуму, продиктовані не так нашим внутрішнім світовідчуттям, як нав’язаними ззовні шаблонами і хибними стандартами.

До речі, це дуже цікавий момент: мозок у деяких людей стартує із значним запізненням. Хтось у вісімнадцять років пише культовий роман, як це трапилося із Мері Шеллі, авторкою «Франкенштейна», а дехто тільки за п’ятдесят стає всесвітньовідомим (американський письменник Сідні Шелдон, автор захоплюючих детективів). Тому, якщо вам уже не тридцять або далеко за сорок, повірте – це ще нічого не означає. Вік – тільки цифра, і якщо психологічно не прив’язуватися до дати народження в паспорті і не «старити» себе подумки, успіх може завітати в будь-якому віці. Звичайно, для цього доведеться наполегливо попрацювати.

Так чому деякі люди стартують із значним запізненням? Відповідь доволі проста: досвід. Так, таким людям потрібно набути певного досвіду, який і стає тим реактивним паливом, який з часом доправить їх на орбіту значних досягнень. Потрібен час, щоб акумулювати досвід і навіть наростити певну броню, щоб не здатися, коли твою історію про хлопчика, що вижив, не хочуть публікувати видавництва. Ну а потім доля надає шанс… і потрібно вміти ним скористатися.

Переваги тих, хто взяв пізній старт

Серед переваг «лейт блумерів» найбільше виділимо цікавість. Але не імпульсивну дитячу цікавість, яка не фокусується конкретно на чомусь одному, а зрілу цікавість, націлену на результат і підкріплену плануванням і стратегічним мисленням. Тут уже вступає в роль фізіологія: префронтальна кора нашого мозку, яка відповідає за стратегічне мислення, дозріває після двадцяти років, а доволі часто – й після двадцяти п’яти.

Ще один важливий момент – мати сміливість змінити своє життя, круто розвернути його в потрібний вам бік. І ця сміливість не має нічого спільного з відчайдушністю молодих гарячих голів, які кидають все і відправляються в навколосвітню подорож. Навпаки, сміливість «лейт блумерів» відрізняється холодним розумом, який і додає тієї необхідної рішучості і далекоглядності. Тим паче, в спокійному і виваженому стані набагато легше дати раду найскладнішим проблемам. Численні приклади наглядно демонструють, що в стресових ситуаціях люди тягнуться до врівноважених лідерів, які можуть впоратися зі своїми емоціями. Давно вже не секрет, що емоційний інтелект більше притаманний зрілому віку.

Отже, які можна зробити висновки? Навіть якщо ви досі знаходитеся на лаві запасних, вийти на поле ніколи не пізно. Не потрібно обмежувати себе цифрами в паспорті, бо найскладніше вийти за границі, які ми самі встановлюємо для себе. Але, перш ніж приймати доленосні рішення, варто подумати над тим, щоб забезпечити собі надійний тил. Сюди можемо віднести фінансову подушку, надійних друзів, які підтримають у скрутну хвилину, і сім’ю, яка зрозуміє і теж підтримає, а не відвернеться в той момент, коли їхня підтримка буде потрібна найбільше.