Студенти, які отримали диплом бакалавра, можуть ставити собі наступні питання: чи варто подавати документи в магістратуру чи ні? Чи варто гаяти півтора року на здобуття магістерського ступеня, і якщо так, то краще поступити на стаціонар чи обрати заочну форму навчання?

Про відмінності між бакалавратом і магістратурою Jobs.ua уже писали. Поговоримо тепер, для чого потрібен диплом магістра, і чи справді він такий необхідний в сучасних українських реаліях.

Які освітньо-кваліфікаційні рівні існують в Україні?

На даний момент законом «Про вищу освіту» визначено такі ступені освіти в нашій країні: молодший бакалавр (щоб його отримати, потрібно закінчити коледж), бакалавр (традиційно на бакалавра потрібно провчитися 4 роки, хоча є деякі винятки в залежності від окремих спеціальностей), магістр, доктор філософії/доктор мистецтва та доктор наук. «Молодший бакалавр» прийшов на зміну «молодшому спеціалісту». Між ними – геть несуттєві відмінності, на яких не будемо зупинятися, адже стаття зовсім не про це.

Навіщо скасували диплом спеціаліста в 2016 році

До 2016-го року між традиційним чотирирічним дипломом бакалавра і дипломом магістра існував проміжний диплом – освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, здобуття якого забирало півтора року. Тобто студенти фактично втрачали цей час, здобуваючи диплом спеціаліста, який давав можливість викладати в коледжах, але для викладання у вищих навчальних закладах потрібно було мати на руках диплом магістра.

В рамках реорганізації освіти від радянських зразків до сучасних європейських стандартів було прийнято рішення скасувати ОКР «Спеціаліст», адже в західних країнах (в тому числі в США) відсутнє таке поняття, як диплом спеціаліста. Загальноприйнята система в Європі і США виглядає наступним чином: диплом бакалавра отримують випускники коледжів, диплом магістрів – випускники університетів.

Ті ж студенти, які вже здобули цей освітньо-кваліфікаційний рівень чи в момент скасування завершували навчатися на спеціаліста, прирівнялись до магістрів.

Чи потрібно іти в магістратуру?

В нашій країні до 2016-го року «повною» вищою освітою вважалася лише магістратура (або скасований вже спеціаліст). Після внесення змін в закон «Про вищу освіту» бакалаври дорівнялись до магістрів, бо до того моменту бакалаврат трактувався як «базовий» рівень освіти, або ж «неповна вища» освіта, що надавало бакалаврам певного відтінку неповноцінності, ніби ти недостатньо освічений. До сих пір цей радянський стереотип заважає багатьом людям зрозуміти той факт, що бакалаврат офіційно визнано повною вищою освітою.

То чи потрібно іти в магістратуру, якщо для більшості привабливих вакансій достатньо вивчитись на бакалавра? Так, потрібно, якщо ви хочете збудувати наукову кар’єру та викладати у вищих навчальних закладах. Бути викладачем в університеті – це звучить престижно навіть в наш час, коли вищою освітою нікого не здивуєш.

Наступне важливе питання – який формат освітнього процесу обрати: стаціонар чи заочне навчання? Тут вже вирішувати вам, бо і стаціонар, і заочка мають свої переваги. Серед переваг стаціонарного навчання – це щоденний контакт з викладачами та більший акцент на навчанні, а заочний формат – це економія грошей, часу і нервів. Також стаціонар дає можливість взяти участь в програмах по обміну студентами, якщо такі існують в обраному вузі, чи пройти практику в компанії своєї мрії. Якщо плануєте працювати в держорганах, диплом магістра все ж таки знадобиться.

Як ставляться роботодавці до магістрів

Якщо поцікавитися думкою українських рекрутерів, отримаємо наступну відповідь: роботодавцям не так важливий диплом вишу, як практичний досвід кандидата на посаду, його вміння і компетенції. Зрештою, так і має бути, бо що насправді може розповісти один «сухий» диплом про людину, якщо ми не знаємо, сумлінно навчався студент на обраній спеціальності чи отримав магістра нечесним способом?

В Європі схожа ситуація. Тамтешні роботодавці теж не завжди розуміють тонкощі вищої освіти – тобто різницю між бакалавром і магістратурою, і для них теж найбільше важить практичний досвід майбутніх працівників. Тим паче, на можливості кар’єрного росту це теж не впливає.

Тому універсальна порада, яку можна дати бакалаврам – добре подумайте і зважте, чи насправді вам так потрібен диплом магістра. Можливо, найкращий варіант – це йти працювати якомога раніше, хапатися навіть за безкоштовне стажування, яке дозволить отримати найцінніше – практичний досвід, який можна буде вказати в резюме, а також «козирнути» ним на співбесіді. Отримавши гарну роботу, можна буде продовжити навчання на заочному відділі магістратури, адже продовжити здобувати освіту можна і після кількарічної перерви.

Цей момент надзвичайно важливий в сучасних українських реаліях. Хочеться вірити, що реформування вищої освіти продовжиться, і Україна перейме канадський досвід со-ор програм (cooperative education), який передбачає обов’язкове стажування по спеціальності, яке може навіть оплачуватися – це залежить від типу домовленості між роботодавцем і освітнім закладом – а також зараховується в трудовий стаж.

Звичайно, чи прислухатися до наведених вище порад чи ні – вирішувати вам. В будь-якому разі, інформація для роздумів є, а остаточне рішення приймати вам. Наостанок хочеться ще раз наголосити – якщо вирішили будувати кар’єру науковця, диплом магістра знадобиться в будь-якому разі.