Всі ми знаємо, що роботу треба шукати лише таку, яка буде приносити саме задоволення. Також, кажуть, що створюючи родину, треба намагатися знайти людину, без якої поруч, ти просто не зможеш жити.

Нехай особисте життя кожен влаштовує так. Як йому здається правильним, але щодо роботи, інколи. Особливо у важкі часи, людині не вдається обирати та вона змушена погоджуватися на реальні доступні варіанти працевлаштування. Повертаючись до теми «сімейного життя», спробуємо розглянути ситуацію, в якій, чоловік та дружина мають або збираються працювати разом. Незважаючи на все, що було сказане вище, треба зауважити, що такі випадки можуть мати геть різні наслідки.

Справа тут не лише у побутовому «конфлікті», який може спровокувати надто часте спілкування людей. Цей аспект. Також не слід відкидати, бо на думку психологів, навіть щасливі подружжя, просто зобов’язані мати певний «власний простір», таким чином «перезавантажуючись» та відпочиваючи один від одного та спільних життєвих турбот. З одного боку, такою віддушиною стає професійне життя, яке, також, треба контролювати, щоб не віддалятися «надто далеко» від родини.

Можливо гарно, коли й чоловік, й дружина мають спільно спрямовані професійні інтереси, можуть зближатися, під час спільного вирішування проблем та робочих питань та ефективно співпрацювати у якості колег, бо, як ніхто інший, дуже добре знають та розуміють один одного. Однак, провести цілесенький робочий день разом на такій роботі, де часто можливе виникнення конфліктних ситуацій, різних непорозумінь, суперечок з керівництвом та колегами з робочих та супутніх питань – це ще те випробування. Зрозуміло, що принцип «залишати роботу на роботі» у такому подружжі не спрацьовує й обидва просто змушені приносити робочий негатив та проблеми додому, повз волі продовжуючи обговорювати роботу та поступово дратуючись та втомлюючись один одним.

Звичайно, коли «так скалося» та іншого вибору в життєвій ситуації в подружжя немає, то треба прийняти реальність та жити й працювати із врахуванням ризиків, що існують. Проте, доволі часто таке бажання працювати разом, виникає в дуже близьких парах, молодих закоханих родинах, де й чоловік, й дружина, або справді хочуть максимально більше часу проводити поруч один з одним, або, з різних реальних та вигаданих причин, підсвідомо «бояться» надовго залишати свою «другу половину» без нагляду.

Не дивлячись на те, що у самому бажанні бути разом «завжди» можливо й немає нічого поганого, саме такі варіанти співпраці подружжя, часто призводять до виникнення суттєвих проблем на роботі, які згодом, проецируються й на сімейне життя подружжя.

Загальна порада – це дуже гарно подумати чи готові ви до такого вашого життя, зважуючи всі «плюси» та «мінуси» такого робочого-сімейного тандему.

Щодо найбільш частих причин, які викликають найбільш розповсюджені проблеми у ситуаціях подібних випадків, нижче ми зібрали саме таке «підводне каміння», на яке, також треба заздалегідь звернути увагу.

Сумувати (в розумних межах) за близькою людиною корисно для відношень

Так, певні короткі періоди часу, який закохані люди проводять один без одного – гарний стимулятор « вогню кохання». Мова не йде про довготривалі розлучення, але саме окремі робочі місця, як вже згадувалося вище, стають гарною можливістю відчути легкий сум за коханою людиною, який можна радісно розвіяти, зустрівши її увечері вдома. До того ж, відсутність спільних проблем на роботі, зовсім не означає, що подружжю буде нічого розповідати один одному. Навпаки, коли кохаєш, то цікавишся всім, що відбувається із твоєю «половинкою» й залюбки вислухаєш про перебіг справ на роботі партнера.

Лише уявіть, що умовне подружжя працює взагалі в одному департаменті чи відділі, разом постійно переживаючи всі робочі ситуації, від приємних та переможних до вкрай важких та негативних. Навіть, якщо спочатку вони зможуть підтримувати один одного та допомагати, згодом, така стабільність підсвідомо набридає, змушуючи членів родини «перемикати» увагу на щось інше. Це серйозний момент, й психологи наполягають, що у такому випадку, просто необхідно хоча б мати різні хобі, щоб проводити певний час на відстані один від одного.

Питання недовіри не можна вирішувати спільною роботою

Питання «Чому так часто затримуєшся на роботі?», стало не лише приводом для формування ситуацій для анекдотів, але й причиною, з якої чимало родинних партнерів починають нервувати й недовіряти близькій людині.

Зрозумійте, не так важливо те, чи є реальна причина таким сумнівам, чи то є ревнощі-прояви певних комплексів та травм минулого. Головне, ніколи не вирішувати «питання довіри» постійним супроводом коханої людини «скрізь та завжди».

Повірьте, так родину ви не врятуєте, а лише розвалите професійне життя, як своє, так й вашого партнера.

«Війна амбіцій», що перетворює партнерів на конкурентів та суперників

Як то кажуть, «подібне радіє подібному» й часто, люди «паруються» саме тому, що мають однакові погляди, мету та прагнення. Щасливі сім’ї не переймаються питанням «хто зверху», гармонійно будуючи спільне життя. Однак, що робити, коли люди однаковий амбіцій та можливостей, які є подружжям та працюють разом, отримують лише «одне місце» для реалізації власного потенціалу, про яке мріяли та до якого йшли професійним шляхом?

Тут, доволі складно поступити так, «як краще для родини». Можливо навіть, що той, хто відступить заради коханої людини, з часом, стане підсвідомо звинувачувати її у тому, що він був змушений згаяти свій шанс на реалізацію себе, як особистості.

Такі відносини навряд чи протримаються довго, тож треба розуміти до чого ви готові у таких ситуаціях заздалегідь.

«Дисонанс відповідальності»

Дослідники вважають, що найбільш важкими є випадки, коли у подружжя, яке працює разом виникає ментальна суперечка «хто головний», у той час, коли один з них є керівником, а інший його підлеглий.

Гарно, якщо «керівник» й у власній родині признаний авторитет та «голова». До речі, сьогодні вже немає різниці, чи чоловік, чи жінка беруть на себе таку роль. в інших випадках, більшості дуже складно та. Навіть, «неможливо» сприйняти свого коханого або кохану у якості «суворого та мудрого керівника». Навіть, дотримання норм субординації не допомагає уникати вдома сварок, коли виникають ситуації, в яких керівник висловлює невдоволення роботою такого підлеглого. Від «своєї» людини, люди вимагають підсвідомо. Але «більшого розуміння» та такого всього іншого, у той час, коли робота часто потребує суворих рішень, дій та, іноді, слів у бік винуватців.

Читаючи цю статтю, слід пам’ятати, що все залежить від нас самих, нашого виховання, розумності та рівня справжньої любові. Й коли рівень особистості в людини високий, вона завжди впорається із будь-якими життєвими виклаками.