Перед багатьма людьми постає питання, як бути з проявом емоцій на роботі. Особливо це питання актуальне для людей, які за характером надто емоційні. Таким людям особливо непросто приховувати емоції від колег, які більш стримані в своїй поведінці. Тож що робити, коли хочеться нагримати на колегу чи, навпроти, поділитися великою радістю, але ви не впевнені, чи варто це робити? Давайте з’ясуємо в цій статті.

Хочеться кричати чи радіти? Ситуації різні, але знаменник той самий

Які б емоції не кортіло проявити на робочому місці, але ситуація лишається, в цілому, та ж сама. Тільки її «полярність» відрізняється. Без сумніву, кожному з нас доводилося проживати такі несприятливі дні, коли все «валиться» з рук із самого ранку. В таких випадках кажуть, що встав не з тієї ноги: настрою не має, вранішньою кавою обпеклися, по дорозі на роботу трапилося ще щось неприємне, а попереду ще цілий робочий день. І от ви ідете на роботу геть не в гуморі, а колеги разом із керівництвом теж наче змовилися між собою: хтось дістає беззмістовними питаннями, хтось висловлює надуману претензію, клієнти дістають зі свого боку, керівництво – зі свого. І хочеться тільки одного: сильно гримнути дверима, але перед тим розказати усім їм, що ви про них думаєте. Знайомо, чи не так?

Або ж зовсім інша ситуація. Ви встали саме з тієї ноги, з якої варто прокидатися кожного ранку, і день буквально «усміхається» вам з моменту пробудження. В кав’ярні по дорозі на роботу вам приготували напрочуд смачну каву, керівництво похвалило з самого ранку, клієнти надсилають вам листи, сповнені подяки. Теж знайома ситуація? І радості на серці так багато, що вам кортить поділитися нею з кожним колегою в офісі. Але комусь із них така поведінка може видатися недоречною. І ви з усіх сил стримуєтеся, щоб не піддатися своїм почуттям.

Як бачимо, що одна, що інша ситуація мають спільний знаменник. Це величезний надлишок емоцій, які так і просяться, щоб їх виплеснули назовні. Чи можна тут знайти золоту середину? Чи, натомість, виражати і не обмежувати себе емоційно?

Прийняття себе і ситуації в цілому

Важливо збагнути, що бажання проявляти на робочому місці будь-які емоції – це нормально. Ви маєте на це право. Саме так, помилки тут немає. Тобто якщо вам хочеться заплакати через несправедливість у ваш бік – це нормально. Хочете пожбурити чашку в стіну, щоб та розбилася – це теж нормально.

І це не означає, що ви з чистою совістю повинні так вчинити, і байдуже, що кричати на інших людей не потрібно. Особливо, коли вас ніхто й не думав ображати. Ми говоримо саме про прийняття своїй емоцій і про ситуацію в цілому. Тобто відчувати цей негатив – так, ви маєте на це повне право. А от «виливати» його на інших – ні. Навіть якщо дуже кортить. Навіть якщо вас спровокували.

Проаналізуйте свої емоції

Якщо дуже кортить нагримати на колегу, зупиніться і усвідомте ті емоції, які зараз клекочуть всередині вас. Так, це нелегко зробити, коли перебуваєте в полоні сильних емоцій. Те ж саме стосується проявів сильних емоцій із знаком «плюс». Зауважте, що в стані збудження, піднесення чи хвилювання люди стають більш красномовними. Але ваша надмірна балакучість не порадує колег. Якщо вони в цей момент не на одній з вами хвилі. Обмінюватися емоціями на роботі – це чудово, але іноді може бути дуже невчасно.

Тому спробувати прислухатися до своїх відчуттів в цей момент буває дуже непросто. А для когось навіть і незвично, бо батьки не привчили змалку так робити. Адже всі ми виховувались в різних життєвих умовах. Комусь батьки дозволяли усе, що завгодно, іншим навпаки. Важко сказати, яка система виховання краща (якщо обирати з цих двох). Мабуть, як і потакання всьому, так і заборона на прояв своєї ідентичності в однаковій мірі не сформують гармонійний тип особистості. Людину, яка в стані великого піднесення чи хвилювання зможе зупинитися і сказати собі, що її емоції не на часі. Що колега – теж людина, і його особистий простір потрібно поважати.

Отже, прислухайтесь до себе в такі моменти, коли відчуваєте, що емоції переливаються через край. Намагайтеся відчути емоцію усім тілом, усім своїм «Я». Такий підхід гарантує тільки позитивні наслідки для вас. І для ваших колег, зрештою. Чому? По-перше, це призводить до кращого розуміння самого себе; по-друге, чим краще ви спробуєте збагнути, що переживаєте в цю мить, тим більше контролю над ситуацією отримаєте. Звучить дивно, але це так. Саме не втрату контролю над собою, а опанування своїх емоцій ви отримаєте, коли приймете рішення глибше і детальніше відчути ту чи іншу емоцію.

Виберіть одне з двох: проявіть емоцію або відтермінуйте її

Але проявити емоцію означає не накричати на колег, які підвернулися під вашу гарячу руку. Це треба робити в екологічний спосіб, спокійно і м’яко. Наприклад, якщо ви розумієте, що з колегами назріває конфлікт, глибоко вдихніть і видихніть, а потім повідомте їм, що трохи втомилися і відчуваєте, що зараз вибухнете. Візьміть паузу на десять хвилин, щоб прийти в норму.

Можна вчинити інакше: зателефонувати близькій людині і виговоритися їй, який же важкий сьогодні видався день. Якщо ж хтось із колег не стримується в своїх емоціях, спробуйте відповісти спокійним і твердим голосом, що «його загрозливий тон і крики змушують вас почуватися погано, і вам буде складно продовжувати конструктивний діалог у такій формі.

Але у такий спосіб можна повестися не завжди. Бувають ситуації, коли, хоч-не-хоч, але все ж потрібно зібратися і відтермінувати прояв своїх емоцій. Наприклад, важлива робоча зустріч за годину, яка багато вирішує. Або важливе завдання, яке потрібно здати терміново, і немає часу, щоб поплакатись.

В таких ситуаціях, коли серед робочої метушні неможливо взяти паузу на десять-двадцять хвилин, виконайте наступні кроки:

• Приділіть одну хвилину цій емоції, пропустіть її через себе. Пообіцяйте собі, що розберетеся з нею згодом;
• Не зволікайте, натомість виконайте прості дихальні вправи. Найпростіша з них – кілька разів глибоко вдихнути і видихнути. Дуже добре поєднувати дихальні вправи з попереднім пунктом;
• Ще один прийом, який теж спрацьовує – це переключення уваги. Дратує завдання, яке зараз виконуєте? Відкладіть її бодай на короткий час. Відчуваєте, що розмова з колегою набрала загрозливих обертів? Пройдіться до кулера і попийте водички. Навіть після таких простих дій буде легше почати з того місця, в якому ви були зробити вимушену паузу.

Не забудьте нагородити себе чимось приємним, якщо вам вдалося пройти цей непростий направду квест: тобто опанувати свої бурхливі емоції на робочому місці. Це може бути серія улюбленого серіалу, чашка ароматного чаю, какао із зефірками тощо. Наступного разу, коли знову доведеться приборкувати свої емоції, перебуваючи серед колег, вам буде легше це зробити.

Діловий етикет, або пам’ятайте про інших людей

Як ми вже зазначали вище, висловлювати емоції в колі колег допустимо, але треба робити це в екологічний спосіб. Безперечно, переживання власних емоцій – це важливо, але бути джерелом негативу для колег неприпустимо. Як і надмірне висловлювання позитивних емоцій, якщо вони відволікають колегу від роботи. Почуття такту ще ніхто не скасовував, чи не так?

Якщо вас розпирає від радості, краще дочекайтеся перерви на обід чи каву, і зателефонуйте другу чи подрузі. Можете закритися в кабінеті і дати волю емоціям. Коли вас ніхто не бачить, не стримуйте себе: гримніть кулаком по столу, вискажіть вголос все, що ви думаєте, відіграйтеся на іграшці-антистрес. Це чудові способи, щоб вгамувати свої емоції, і повернутися до колег більш стриманими і врівноваженими.

Підіб’ємо підсумки

Отже, відповідаючи на питання, винесене в заголовок статті: чи варто приховувати емоції від колег? Безумовно, краще втриматися від надміру емоцій в офісі, бо надмірна поведінка може бути не зовсім прийнятною. Звичайно, якщо ваш темперамент і темперамент вашого колеги співпадають, в його товаристві ви зможете дозволити собі значно більше, ніж за інших умов. Але це не завжди доречно, ось що треба зрозуміти. Не впадайте у крайнощі, щоб не втратити контроль над собою. Руйнівні емоції можуть надовго вибити з робочого ритму і вас самих, і усіх інших колег в офісі.

І не забуваємо про діловий етикет. А золоті слова «хто володіє собою, той володіє ситуацією» потрібно не забувати в найкритичніших ситуаціях. Погоджуєтесь із цим твердженням?