Мабуть, вам доводилося чути фразу «Ну, справжній трудоголік!», яка звучала у якості похвали на адресу якого-небудь завзятого робітника. Такий «комплімент» залишився суспільству у якості певного анахронізму від часів, коли інше відношення до праці вважалося справжнім злочином та, навіть, каралося у відповідності до всіх норм радянських законів.

Добравшись до наших часів, ярлик «трудоголіка» й сьогодні, де не де, а й з’являється на особистостях, які вправно та залюбки виконують й власну роботу, й ще встигають щось зробити «за того хлопця». Проте, такий «комплімент» доволі сумнівний, й у західних суспільствах означає суто те, що в нього вклала медицина – назву стану психічного розладу, який, є не менш небезпечним, ніж всім відомий алкоголізм, ігроманія або тютюнова залежність.

Робити більше ніж треба, у певних випадках, дійсно може означати «гарний вигляд» в очах керівництва, який має привести робітника до більших заробітків, кар’єрного зростання, надбання успіху та загального щастя у житті. Але, все це працює лише тоді, коли людина працює більше та ефективніше за колег, тому, що може та вміє так працювати, отримуючи справжню насолоду від улюбленої справи. Й ті більші робочі навантаження, які бачать інші пересічні робітники, для неї є посильною ношею, чого ніяк не можна сказати про людей, які страждають на трудоголізм.

Справжнє значення «компліменту»

Трудоголізмом вважають вид психічного розладу, який проявляється як «стан залежності від роботи», та потрапляє до списку нав’язливих бажань.

Тож, трудоголік не може не працювати, та цілком знаходиться у залежності від роботи, на кшталт наркомана чи алкоголіка, відчуваючи постійну та доволі сильну неконтрольовану потребу знаходити собі будь-яку роботу.

Здавалося би, нічого страшного – працювати, це нібито не те саме, що вживати наркотики, але, як й всі медичні терміни, що мають суфікс «^ізм», стан трудоголізму є справжнім патологічним процесом, який веде до руйнування фізичного та психічного здоров’я людини, з годом ламаючи їй не лише професійне, а й звичайне побутове життя та наражаючи на появу серйозних небезпечних хвороб. Вчені з норвезького університету Бергена, вже давно довели такий факт, тому, на ринках праці європейських країн та в інших розвинутих економіках світу до трудоголізму ставляться більш ніж серйозно. До речі, для позначки такого стану, навіть обрали більш толерантну назву - «залежність від роботи», яка має нести менш негативний окрас, як й «алкогольна залежність» або «залежність від психоактивних речовин».

Якщо, це виявилося для вас новиною, краще одразу запам’ятайте: трудоголізм є небезпечною хворобою, яка руйнує фізіологію та психіку людини, роблячи хворого не спроможним нормально жити у соціумі. Як й інші типи залежності, трудоголізм базується на мисленні та розумінні людини самого себе, які спотворені прихованими страхами, непомітною регулярною тривогою й необґрунтованим почуттям провини або сорому. Крім того, такий стан може виникати, як наслідок серйозних стресів, пост травматичних синдромів, тривожних розладів та, іноді, стан трудоголізму з’являється, щоб підсвідомо, без «участі» людини, почати маскування проявів важких клінічних депресій.

Говорячи більш простою мовою – головна небезпека стану трудоголізму в його більшій непомітності (у порівнянні з більш відомими залежностями), насамперед, для людини, яка захворіла.

Звідки може прийти це лихо?

Найчастіше, до появи стану трудоголізму призводить довге перебування людини під впливом низки специфічних психологічних аспектів, які можуть знаходитися, як в робочому, так й у побутовому житті людини.

Так, наприклад, стан трудоголізму, доволі часто виникає у якості «компенсаторного мотиву», перетворюючи роботу для певної людини, у спосіб подолання суттєвих стресів та великих труднощів, травм, втрат близьких та інших жахливих ситуацій, що можуть з’явитися у житті потенційного хворого.

Люди, що «обпіклися» на браку довіри та розуміння серед ближнього оточення та мали досвід життя у неблагополучних родинах в дитинстві, часто стають заручниками саме такого стану. Особливо швидко трудоголізм починає впливати на людину, яка зіткнулася з такими відношеннями у родині, які обумовлювали, наприклад, неприпустимість помилок чи наявність над високих затребувань до дітей, коли дитина може розраховувати на «добре слово» та прояви любові, прийняття й розуміння, лише у разі наявності в неї певних «перемог» та «гідних» в очах рідних результатів.

Навіть страх певних ситуацій та переживання окремих почуттів, у де-яких людей, можуть також спровокувати появу трудоголізму, за допомогою якого, така людина буде намагатися впорядкувати власне життя та замінити роботою все те, чого боїться та від чого підсвідомо біжить.

Слід зауважити, що те саме недолуге заохочення трудоголізму, про яке говорилося на початку статті, й яке ще переслідує нас у пострадянському суспільстві в родині, школі та на роботі, поступово «легалізує» цей стан в очах людини, яка починає «нормалізувати життя, віддаючись роботі».

Увага, ще одна розповсюджена помилка!

Звичайно, будь-яка надмірна праця шкідлива для здоров’я людини, в принципі. Проте, часто затримуючись на роботі, приносячи роботу додому, чи переробляючи іншим чином, людина не може стати трудоголіком. Принаймні, лише за цих умов. Слідкувати за робочими навантаженнями треба, але таке «припрацювання» - вимушене й ви не намагаєтеся замінити роботою щось у своєму житті.

Однак, стикаючись з трудоголіком, часто ті, хто бачить його втомленість, радять «трохи відпочити», змінити графік, позбавитися навантажень: все те, що може допомогти у випадках надмірної праці але не трудоголізму.

Така хвороба, як трудоголізм, виявляється доволі складно, ще й тому, що як поведінковий аспект або життєва звичка, цей стан формується протягом тривалого часу, іноді й не один рік поспіль. Надмірна праця є тимчасовим явищем, й дискомфорт від зайвих навантажень, чітко усвідомлює той, хто таким чином перепрацьовує. Зрозуміло, що така людина при першій можливості змінить ситуацію на кращу та відмовиться від того, що їй цей дискомфорт доставляє.

Трудоголік намагається за рахунок таких навантажень врятуватися від того, що тисне на нього, й завдяки спотворенню сприймання, навіть, починає відчувати «полегшення» від трудотерапії. Але, такий «позитив» має короткий час існування, й трудоголіки швидко перестають взагалі отримувати будь-яке задоволення від того чим займаються, завдяки психологічному тиску власних прихованих проблем, почуваючись так, нібито вони «змушеними працювати».

Ознаки трудоголізму

• постійна, говорячи медичною мовою – хронічна, втома та загальне погане самопочуття;
• постійні та дратуючи, чи навіть, лячні нав’язливі думки про роботу та все, що з нею пов’язане;
• стан при якому негативні емоції стають вашими супутниками увесь час протягом дня, та серед них більш за все на вас «тиснуть» такі погані емоції, як тривожність та почуття справжньої провини, за те, що ви зараз не працюєте, яку ви не можете прив’язати до реальних причин виникнення;
• як результат – нав’язливе намагання працювати більше, ніж від вас вимагає ваша робота та обставини життя;
• відсутність апетиту та поганий сон;
• зникання вміння концентруватися та прояви загальної забудькуватості;
• постійні та не обумовлені перепади настрою із частими спалахами гніву;
• помітне уповільнення процесу виконання роботи, що починає забирати набагато більше часу, аніж раніше;
• суттєве зниження або, навіть, повне зникнення лібідо на тліпояви емоційної відстороненості, бракування звичного вам рівня емпатії;
• втрата відчуття радощів, зокрема задоволення від того, чим займаєтеся;
• постійне відчуття роздратованості від того, що вам скрізь бракує часу й ви поспішні без належного ефекту від цього.

Слід зауважити, що така самостійна «діагностика» - лише спосіб звернути увагу на можливі проблеми, які у вас існують. У разі сумлінь щодо відсутності трудоголізму, звичайно, краще звернутися до професійних лікарів-психологів, які зможуть чітко визначити те, що з вами відбувається.

Небезпека трудоголізму

Як вже говорилося – небезпека стану трудоголізму, не є очевидною на перший погляд й в тому її головні ризики для нормального життя людини.

Серед основних типів небезпечного впливу хвороби, найчастіше трудоголізм наражає людину на:

• виснаження організму, завдяки суттєвій фізичній втомі;
• порушення біологічних ритмів та сну;
• розлади травлення та численні захворювання шлунково-кишкового тракту та інших внутрішніх органів людського організму;
• послаблення імунної системи;
• як наслідок - загострення та поява серйозних хвороб, у тому числі й хронічних;
• втрата інтересу до життя та втрата змоги відчувати позитивні звичні емоції;
• поява суттєвого браку переживання почуттів від спілкування з іншими людьми, завдяки самостійному униканню будь-якого спілкування;
• розвиток важких форм депресії;
• ризик виникнення нових інших типів залежностей, таких, як наприклад, зловживання алкоголем або вживання заборонених психоактивних наркотичних речовин для підтримки тонусу, щоб мати змогу продовжувати працювати.

Головне, треба розуміти те, що трудоголізм не є першопричиною, а лише наслідок неуважного ставлення до впливу проблем та стресів на ваше життя та особистість. Тож, якщо відчуваєте те, що з вами «щось негаразд» - ніколи не зволікайте й не тягніть зі зверненням о спеціаліста. Повірьте, краще помилитися та перестрахуватися, аніж намагатися вирішувати проблему появи такого небезпечного стану, як трудоголізм.