Девід Гребер, американський антрополог та анархіст, за декілька років до своєї смерті встиг написати і видати книгу з досить цікавою назвою «Bullshit Jobs: A Theory». В своїй книзі він намагався розібратися з феноменом так званої безглуздої роботи. Пропонуємо і вам поміркувати на цю тему.

Яка головна причина феномену безглуздої роботи?

Чимало економістів двадцятого століття були надто оптимістичними в своїх прогнозах щодо майбутнього. Вони наївно вважали, що вдосконалення технологій і засобів виробництва дозволять наступним поколінням працювати по декілька годин в день, а решту часу приділяти на творчість, сім’ю чи саморозвиток.

Всі ми прекрасно знаємо, що цього не сталося.

Але чому прогнози економістів першої половини двадцятого століття не справдилися? Девід Гербер у своєму дослідженні звернув увагу на те, що чимало сучасних професій взагалі не пов’язані із створенням кінцевого продукту. Крім того, відбувається штучне роздування важливості деяких професій, особливо в адміністративному секторі. Якщо об’єктивно, виконання багатьох робіт у великих корпораціях і компаніях можна замінити комп’ютерними програмами. Чи взагалі скасувати. Але тоді постає інше питання – що робити з усіма цими працівниками, чим їх(їм) зайняти(ся)?

Безглузда і погана (паскудна) робота – між ними є різниця?

Так, є. Принаймні, Девід Гребер проводить паралелі між просто безглуздою роботою і паскудною роботою – тобто такою роботою, яка приносить користь суспільству, але водночас не є в пошані і, до того ж, погано оплачується. Наприклад, це сміттярі та прибиральники вулиць. Що одна, що інша робота вкрай потрібні, інакше ми всі задихнулися б у власному, пробачте за прямоту, смітті. А от якби одного дня зникли усі корпоративні юристи чи лобісти, за ними навряд чи сумували б навіть їхні клієнти.

Епоха споживання і феномен безглуздої роботи – вони пов’язані?

Двадцять перше століття стало апогеєм бездумного споживання. І одноразових речей. В історії людства ще не було такого періоду, щоб вироблялися так багато продукції і, найголовніше – дешевої та неякісної. А Велику Тихоокеанську сміттєву пляму в певному сенсі можна назвати не лише результатом культури бездумного споживання, а й наслідком безглуздої роботи, яку виконують мільйони робітників на фабриках «третього світу», виробляючи нескінченну третьосортну продукцію, яка прослужить недовго, а неякісний пластик, з якого вона зроблена, з часом поповнить численні сміттєзвалища у всіх куточках світу. Зокрема й океан, і далі продовжуючи наносити величезну шкоду усій екосистемі планети.

Так, звичайно, можна сказати: «Що ж поробиш, так влаштована світова економіка, так влаштований капіталізм. Та й мільйони, сотні мільйонів людей, які працюють на цих фабриках – куди ж їх подіти? Потрібно ж їх чимось зайняти». Так, звісно, і в цьому теж полягає ще одна глобальна проблема сучасного людства. І як її вирішувати – насправді ніхто не знає.

А ви як вважаєте, шановні читачі Jobs.ua? Чи з’явиться в найближчому майбутньому глобальне вирішення усіх цих проблем, зокрема феномену безглуздої роботи?