Публічні виступи бувають різними. Це і виступ на урочистій події перед гостями, коли увага гостей звернена на вас у цей момент, це й виступи біля трибуни – на наукових конференціях і симпозіумах. Це й виступи перед колегами в залі засідань, і перед іншими людьми на громадських засіданнях і т.д. Як бачимо, виступи бувають різними, але усіх їх об’єднує одне – наскільки ви вмієте володіти собою під час публічної промови. І з мікрофоном в руках. І якщо на будь-якій урочистій події, коли вам надано слово, а у вас в цей момент забиває подих і ви відчуваєте, як побігли зрадливі мурашки по шкірі – ця стаття для вас.

Давайте ознайомимося із «шкідливими» порадами, а також із порадами, які дійсно стануть вам у нагоді.

Жестикуляція

Цю пораду ви доволі часто могли чути. Але чи варто приділяти увагу власній жестикуляції?

І так, і ні. Що це означає? Якщо ви, виступаючи зі сцени, будете зосереджуватися на тому, яку позу прийняти в наступну мить чи який жест зробити руками – ви будете приречені на провал. Зосереджуючись на неістотному, ви забуватимете про найголовніше – про те повідомлення і його сенс, який ви прагнете донести публіці, і про ті слова, якими, власне, ви й повинні виразити своє повідомлення і його сенс. Тому в ситуаціях, коли до ваших рук потрапив мікрофон, і вам потрібно щось у нього говорити (а не мимрити, як це часто буває з несподіванки), зосередьтеся на тому, ЩО САМЕ ви хочете донести публіці. А слова прийдуть самі, не потрібно на них зациклюватися.

Тому не зосереджуйтеся на жестах чи позах, які ви плануєте прийняти в цей та наступний момент виступу. Людям у залі буде помітно, що ви «фальшивите» на сцені. Та й зігнута спина чи неприродньо енергійні жести не надихатимуть публіку вас слухати. Тому, повторимося, зосередьтеся на цілі, на меті своєї розповіді, а ваші жести – ви цього й не помітите! – в процесі розповіді стануть органічними і природними.

Але тренуйте розмовляти без особливої жестикуляції. Тут на перший план виходить вміння володіння голосом, який потрібно (і можна) розвивати (про це – нижче).

Репетиція перед дзеркалом – так чи ні?

Репетиція перед дзеркалом – безумовно, корисна річ. Ви можете «опрацювати» різні вирази обличчя, вміння правильно посміхатися, щоб було видно ямочки на щоках і т.д. Але важливо ось що – не потрібно зациклюватися на таких речах. Та й пози, які ви прийматимете перед дзеркалом, на публіці можуть виглядати награними і фальшивими. Швидше за все – так і буде.

Тому репетиції перед дзеркалом – так, потрібні. Але не зациклюйтеся на них, бо думки про те, ЯК стояти і ЯК говорити, затулятимуть від вас думки ПРО ЩО говорити. І якщо ви забуватимете предмет розмови, ви будете плутатися в словах, збиватися, від того ще більше нервуватися, і в результаті виступ може завершитися великим провалом. Або не надто великим, але вам хіба від того буде легше?

Але навіть якщо так трапилося – тобто якщо ви зауважили, що під час публічного виступу ви почали хвилюватися і губити думку, дайте собі трохи часу. Про це – нижче в статті, а зараз давайте розглянемо ще деякі міфи про публічні виступи.

Гаразд, а як щодо тексту – заучувати чи ні?

Із заучуванням тексту – та ж сама проблема. Якщо почнете хвилюватися, текст промови, доповіді чи привітання просто вилетить із голови. Деякі люди беруть із собою на сцену текст доповіді чи промови, щоб зорієнтуватися по ньому, якщо призабудуться завчені фрази. Але частіше трапляється так, що такий текст ще більше ускладнює виступ, бо втрачається час на пошук потрібної фрази, а затягнуті паузи ведуть до появи незручних моментів. Паузи потрібні і важливі, звісно, але тільки якщо ви робите їх свідомо, акцентуючи увагу на певній думці чи щоб відділити нею одну частину виступу від іншої.

Тому найкраще, що ви можете зробити для Себе Публічного – це зафіксувати свої слова у вигляді коротких тез, можливо, з деякими підказками (з ключовими словами чи фразами, можна й так висловитися). Тоді під час публічного виступу, якщо навіть щось призабудете, ви зможете мигцем кинути погляд на папірець, який тримаєте в руках, і продовжити свою розповідь із загубленої думки.

Оцінювати себе по відеозапису? Спробуйте, ризикніть!

Цю пораду теж можна віднести до шкідливих, адже початківцям варто себе один раз побачити зі сторони, як у них пропадає бажання виходити вдруге на сцену. Бо оцінити свій виступ, переглянувши його по відеозапису – це неможливо. Будь-який концерт оцінити по відеозапису неможливо. Щоб оцінити концерт чи виступ якогось спікера, потрібно перебувати безпосередньо на події. Або послухати відгуки людей, які там були.

Тому найкраще оцінювати свій виступ по обличчям глядачів, адже люди в залі не будуть сильно церемонитися, якщо їм буде нецікавий виступ. Вони втратять інтерес до того, що відбувається на сцені, і поринуть у світ ґаджетів, а дехто навіть задрімає.

Ось такі міфи про публічні виступи. А які ж поради тоді – бажані? Читайте далі.

Зробіть паузу, щоб зібратися з думками

Завжди беріть собі паузу перед тим, як почати говорити. І неважливо, наскільки очікувано до ваших рук потрапив мікрофон. Навіть якщо ваша промова заздалегідь завчена і бездоганно відшліфована, все одно давайте собі кілька секунд часу, щоб зосередитися на тому, що ви повинні сказати.

Говоріть повільно, не поспішайте

Ця порада особливо актуальна для людей, у яких дуже швидко працює мозок, і які звикли швидко все випалювати і на ходу. Пам’ятайте, що не у всіх людей мозок працює так швидко, і взагалі – повільно сказані слова, чітко і виразно сказані, запам’ятовуються куди краще за лавиноподібний потік слів, який нечіпкий мозок практично весь пропустить повз вуха. А ви ж хочете, щоб ваші слова дійшли до якнайбільшого числа слухачів, чи не так? Ви ж хочете бути почутими, от і не поспішайте, доносячи свою думку публіці.

Репетируйте перед глядачами

Це можуть бути і знайомі вам люди – рідні і друзі, – і геть незнайомі люди, яких ви можете зустріти в громадських місцях, в парку на лавочці чи в кав’ярні за чашкою кави. Вчіться сміливо підходити до людей і знайомитися з ними, і подібна практика допомагатиме долати сором’язливість і страх публічних виступів. «Відпрацьовуйте» свої фірмові жарти на публіці, варіанти звернень, якісь прийоми жестикуляції, щоб раптово переключити увагу глядача і т.д. Іншими словами, не соромтеся себе «показувати», бо під час публічного виступу, хоч-не-хоч, доведеться це зробити.

Перенесіть об’єкт уваги

Це означає, що перед виступом ви повинні думати не про себе… а про глядачів. Концентруючи всі думки на собі, на своїй особі, ви ризикуєте потрапити в полон нав’язливих думок на кшталт «А я добре виглядаю?..», «А я не надто сильно хвилююся?..», «А я б ще поправила зачіску перед дзеркалом, але вже треба йти на сцену..» і т.д. Всі ці надмірні хвилювання можуть звести нанівець вашу впевненість.

Тому є один чудовий практичний прийом: перед початком публічного виступу – та й під час самого виступу теж – переносьте об’єкт уваги з себе на глядачів. Погляньте уважно в зал, подивіться, що за люди прийшли. Можливо, ви зауважите якусь цікаву деталь чи цікаву персону, і зможете потім згадати про цей момент в своєму виступі. Такі речі – тобто взаємодія із залом – роблять жвавішою будь-яку доповідь, будь-який виступ.

Імпровізуйте, якщо вхопили щось цікаве на льоту. Це може трапитися в будь-яку мить, і такі речі, погодьтеся, особливо приємні. Вони дають відчуття впевненості, дають відчуття того, що завжди і за будь-яких умов ви придумаєте, що сказати і як це сказати. Тобто сказати гарно, змістовно, лаконічно. З розгорнутими прикладами, звісно, де потрібно.

Якщо тема доповіді не подобається – що робити?

Може трапитися й таке, що керівництво компанії попросить вас виступити з доповіддю на тему, яка вам не надто до вподоби. Але не поспішайте відмовляти. Краще спробуйте «приміряти» на себе нову тему. Дайте собі час, щоб побачити, який відгук вона знаходить у вашій душі. Зробіть це питання цікавим саме вам, і тоді ви зможете зробити цікавим його для публіки.

Володіння голосом

Якщо послухати на ютубі відеозаписи бітбоксерів, то складно повірити в те, що вони такі ж самі люди, як і ми з вами. Майже звичайні… за винятком голосу. І вони своїм прикладом показують усім нам, що голос можна і треба розвивати.

Як розвивати голос? Співайте, вловлюйте на слух мелодії та вчіться імітувати звуки різних музичних інструментів (труба, бас і т.д.), практикуйтеся імітувати голоси популярних персонажів – і кіношних, і мультиплікаційних. Чим більший діапазон можливостей вашого голосу, тим краще. І під час публічного виступу завжди можна цим «козирнути», якщо ви бачите, що увага глядачів втрачається чи ви хочете зробити раптовий поворот у своїй розповіді.