Друзі, живемо в непростий час війни та змін. Все це гіркий, але корисний досвід, що проник в усі сфери нашого життя, в тому числі в рекрутинг. За період останніх місяців ми винесли багато корисних уроків, які здатні уникнути багато проблемних ситуацій в майбутньому. Сьогодні на Jobs.ua говоримо про те, які уроки нам піднесла нова реальність, які необхідно засвоїти, щоб працевлаштування приносило якомога менше незручностей.
Воєнні дії примусили роботодавців переглянути не тільки відносини з робітником, але декому навіть перебудувати власний бізнес на користь країні. На жаль, в таких умовах не всі роботодавці змогли утримати зобов'язання виплат зарплат штату робітників, хоча саме таку установу диктував Уряд для підтримки українського бізнесу. До того ж держава обіцяла і виконала повною мірою обіцянку у вигляді грошових виплат 6500 гривень офіційно працевлаштованим, та ФОПам, що перебувають на території активних бойових дій. На жаль, неоформлені співробітники, які втратили частину доходу через війну, не змогли скористатися цими виплатами. А це значить, щоб перестрахуватися здобувачу надалі необхідно шукати роботу з офіційним працевлаштуванням. Це не тільки захищає права працівників, але й відповідає європейським стандартам чесного, відкритого та прозорого бізнесу.
Під час війни майже всі компанії та бізнес перейшли на дистанційну форму роботи. В нас вже був цікавий досвід дистанційної роботи локдаунів, але віддалена робота під жахливими гучними вибухами - те ще випробування. І з боку роботодавця, і з боку співробітника головною вимогу продуктивної роботи є грамотно налагоджений зв’язок між співробітниками, а також забезпечення всіма ресурсами для співпраці. З боку роботодавця це зручне безпечне місце та комп’ютер з доступом до інтернету. З боку роботодавця це доступи до ресурсів компанії (сайтів, бази тощо), а також програм, через які виконується робота. Не всім вдасться оперативно та якісно підлаштуватися під нові обставини, проте забезпечення цими ресурсами значно полегшує пристосування співробітників. А звідси ще одна вагома порада всім здобувачам. Намагайтесь розвивати в собі навички швидкого пристосування до обставин, навіть якщо цими обставинами є дистанційна робота.
Війна в Україні ще більше зосередила нашу увагу на тому, що просто необхідно мати певну кількість заощаджень на такі скрутні часи. Це можливі будь-які способи накопичення, або навіть відкладання 10% від суми вашої заробітної плати кожний місяць. Тобто вся заробітна плата не повинна повністю уходити на закриття життєвих потреб, щоб жити гідно, не влізати в борги чи кредити. А тому треба шукати таку роботу, щоб перекривала ваші звичайні потреби і забезпечувала вас та вашу сім’ю достатньою мірою.
Всі, хто мав змогу виїхати за кордон в цей час зіткнулись з додатковими проблемами: відсутність знання мови, відсутність достатньої кваліфікації для пошуку роботи на місці тощо. А тому сучасному спеціалісту необхідно розвиватися та навчатися постійно, вкладаючи в себе та свої знання.
Пам’ятайте ці уроки, та застосовуйте їх у власному досвіді працевлаштування.
Новачок на роботі. До нього завжди придивляються. Від того наскільки новий співробітник уважний, тактовний та обачний залежить, як його прийме колектив, як складатимуться взаємини з керівництвом. Треба докласти чимало зусиль, щоб перше враження було гідним, адже другого шансу може й не бути.
В сучасному ритмі життя, коли треба скрізь встигнути і багато чого зробити, наша пам'ять час від часу дає збій. Не завжди пам'ятаємо, де лежать документи, забуваємо про заплановану зустріч, вийшовши з дому, важко згадуємо, чи вимкнули з розетки праску тощо. А причина такого збою – перевтома, часті хвилювання, і, як не дивно, одноманітність.
Підвищення по службі чи в іншій діяльності, досягнення популярності, слави тощо – це все кар'єра. А з чого починається це сходження і коли? На це запитання дає відповідь соціолог із Оксфорда Марк Тейлор.
Декілька порад від наших експертів про те, як, повернувшись до роботи, правильно застосувати «відновлений багаж сил».
Впавши, піднімаємося, обтрушуємо одяг, хочемо зробити крок, але біль у забитих колінах не дає ступити. Адже йти треба, хоча б до медпункту. Одні встають і, перемагаючи біль, йдуть далі, а в інших сил вистачає лише до кабінету лікаря або самому перев'язати собі рани, а деякі не можуть навіть піднятися від сильних забитих місць, розчарування та зневіри. Що робити і як допомогти собі?