На думку багатьох шукачів, незакриті вакансії – справжня проблема, вирішити котру, «за будь-яку ціну» намагається кожен «ейчар». Насправді, професіоналів людських ресурсів, набагато сильніше непокоїть можливість помилитися та прийняти на посаду «не ту» людину.

Дійсно, чимало професій та посад, зокрема керуючих, містять велику відповідальність та вимагають від кандидатів спроможності до її виконання та над серйозного ставлення до роботи. Тому, робітник, що має обійняти таку посаду, повинен відповідати таким вимогам, щоб не ставити під загрозу ані процес загальної роботи підприємства, ані роботу та здоров’я колег та підлеглих.

Саме для виявлення «слабких ланок» кадровики вдаються до «усіх тяжких», створюючи для кандидатів співбесіди, що більш нагадують тести на виживання.

Серед кандидатів зустрічаються окремі психотипи осіб, які завдяки особистим рисам, просто не здатні ефективно виконувати роботу на певних посадах, не зважаючи на існування досвіду чи отриманих спеціалізованих навичок.

Та, навіть, якщо не брати до уваги такі «суворі» вакансії, існує ще декілька типів шукачів, приймати на роботу яких, не ризикне жоден рекрутер.

По-перше, це ті шукачі, які намагаються справити гарне враження через власну готовність, буквально, на все, щоб отримати роботу. Занадто енергійні, упевнені у своїх не аби яких силах та талантах, такі кандидати погодяться на обіймання двох посад за «півтори зарплатні», над нормований робочий день та інші, іноді навіть, дивні варіанти працевлаштування. При цьому, такі працівники вважаються «групою ризику», тому що, (навіть коли кажуть правду про свої «надможливості») схильні до швидкого вигоряння.

Скоріше за все, відмова чека й на тих кандидатів, хто презентує себе у якості експертів побудови бізнес процесів, з порогу пропонуючи масштабні стратегії розвитку компанії-роботодавця. Складно не погодитися з таким рішенням, коли зустрічаєш людину, яка впевнена у тому, що здатна реально змінити на краще бізнес компанії, про діяльність якої вона знає, у кращому випадку, з відкритих загальних джерел. Справжній профі, навіть маючи реальний план просування, над яким він працював довго та ретельно, не буде поспішати дивувати оточуючих своїм «ноу хау», а спочатку прозондує ґрунт, розбираючись у ситуації на місці.

«Свої хлопці», що вміють «постояти за себе», не заглядають «за словом у кишені» та відверто позиціонують себе, як заробітчан та хизуються тим, що принципово не збираються ставати частиною жодної команди, скоріше за все, також будуть відправлені продовжувати пошуки роботи. Навіть, якщо, такі персонажі дійсно розуміються на своїй праці.

Кандидати, що «вимкнули» будь-які емоції, хоча б тільки під час інтерв’ю та нагадують роботів (вбивць) з сюжету голлівудських трилерів, більш лякають та залишають негативне враження. Тому, більшість рекрутерів, не вагаючись відкидають їхні кандидатури.

Шукачі, що вирішили сумістити приємне та корисне, прийшовши на співбесіду у супроводі родичів чи друзів, одразу отримують штамп «невпевнених» осіб та будуть забраковані, навіть, якщо, «підтримка» просто чекала на кандидата, бо має подальші спільні з ним справи.

Ну, й звичайно, на двері покажуть тим, хто буде спійманий на брехні або надає приводи сумніватися у тому, що він розповідає.

Jobs.ua наголошує на тому, що співбесіда – серйозний процес, який має навіть, такі вимушені ситуацією стереотипи оцінки людини. Тому, намагаючись працевлаштуватися, враховуйте й ці аспекти, щоб час, який ви витратили на розмову з рекрутером не виявився згаяним завдяки банальній необачності у словах та поведінці.