Сумно, коли чіпляється нудьга на роботі, а ще сумніше, коли доводиться працювати на роботі, до якої нудьга йде безкоштовним щоденним додатком. Коли нудьга на роботі стає вашою щоденною супутницею, тут, як-то кажуть, не тільки вовком завиєш, а й до лісу втечеш. А якщо не вдається до лісу втекти, то спершу приходить розчарування, а потім і професійне та емоційне вигорання, від яких уже до хронічної втоми і стресів, і, як наслідок, тривалої затяжної депресії – уже рукою подати. Уявляєте, які катастрофічні наслідки в довготривалій перспективі несе в собі така, на перший погляд, незначна дрібниця, як нудьга на роботі?

А якщо ситуація ускладнена тим фактом, що на скучній роботі доведеться деякий час попрацювати? Адже існує чимало професій, за посадовими обов’язками яких можна легко занудьгувати, якщо запустити процес. Тому давайте поговоримо про Bore-out, або так звану професійну «іржу», яка виникає на робочому місці, і як її розпізнати і протидіяти їй.

Синдром професійної іржі – як розпізнати?

Як бачимо, в європейців і американців на все є свої терміни. Навіть на такі ніби незначущі речі, як нудьга на роботі. Але в західному світі знають, яку загрозу несуть такі речі, тому й придумуються відповідні терміни, вчені і науковці займаються дослідженням подібних проблем, щоб знайти найкращий вихід із таких ситуацій. І, природньо, придумуються нові терміни і поняття, щоб якось описати і класифікувати те, з чим доводиться мати справу.

Професійною «іржею» поступово вкриваються ті працівники, які костеніють на своїй роботі. Костеніють, перестають розвиватися і заражаються безкінечною і безцільною нудьгою. Знаєте таких працівників серед оточуючих людей? Їх насправді легко розпізнати – в них немає вогню в очах до роботи, немає зацікавлення тим заняттям, яке вони виконують. Робочі обов’язки для таких працівників – це механічні виснажливі процедури, які не викликають жодної емоційної реакції. Це жахлива ситуація, насправді, тому що життя минає, і, якщо запустити ситуацію, може трапитися так, що добра частина життя мине на неулюбленій роботі. Тому, якщо ви працюєте на роботі і не отримуєте від неї задоволення – це перший тривожний дзвіночок, що в майбутньому, якщо не вжити жодних заходів, можна запросто вкритися професійною іржею, і проіснувати в такому аморфному стані аж до пенсії.

То як розпізнати, що на роботі існує ризик серйозно занудьгувати? Наприклад, якщо людина не любить одноманітних або складних завдань, така робота буде обтяжувати. Здається, найкращий вихід – знайти іншу роботу. Але якщо ситуація не дозволяє зробити це тут і зараз? Якщо для зміни роботи потрібен час? І взагалі – багато таких професій, які можуть викликати сильні приступи нудьги?

Так, багато. Візьмемо найпоширеніші: секретарі і охоронці, офісні працівники і чиновники, кухарі та лаборанти, прибиральники. Навіть бухгалтери можуть занудьгувати на роботі, якщо в них невелике навантаження, і на робочому місці виявляється вдосталь часу, щоб не тільки попідливати квіти і влаштовувати нескінченні кава-брейки, а й час для старої доброї нудьги.

Як протидіяти синдрому професійної «іржі»?

Працівники, які по тій чи іншій причині дозволили собі занудьгувати на роботі, створюють для своєї психіки травмуючі і болючі стресові ситуації. Яскравий приклад: буває, що працівник розтягує робочі завдання не лише на весь день, а й щоб залишитися за їхнім виконанням після завершення дня, щоб доробити те, що мало бути зроблено в робочі години. Таким чином людина намагається заглушити тривожні сигнали, які відвідують за дня, коли робота могла бути зроблена оперативно і в найкоротші терміни. Але в реальності виходить, що такими діями заспокоїти себе не вдається; навпаки, подібне самонавіювання – мовляв, я залишаюся після роботи, я такий працьовитий і відповідальний співробітник, щоб ви усі без мене робили? – насправді таке самонавіювання викликає сильний стрес, бо наша свідомість, наш розум все чудово розуміють, що їм намагаються підсунути фальшивку. Виникає протидія, наша психіка чинить спротив подібним насильницьким діям.

І тут виникає цікава ситуація: людина й ніби усвідомлює свої дії, але соромиться зізнатися про це начальнику, соромиться повідомити про свою проблему. І побоювання досить часто доволі виправдані: а що, якщо начальник вирішить, що ти просто нічого не хочеш робити, понапридумував собі, та ще й обізве ледарем і скаже повертатися до роботи? Кому приємно чути, що його назвуть ледарем, і потім ще поза очі так не раз згадуватимуть в сторонніх розмовах? Подібні побоювання зупиняють працівників від того, щоб прийти до керівництва і спільно вирішити цю проблему. Бо подібну проблему можна вирішити: завжди можна знайти вихід, якщо начальник – людина розуміюча і вміє вислухати, перш ніж відкривати рота у відповідь, перебиваючи і не дослухавши. Але ж не всі начальники такі – скільки знайдеться таких, яких можна, на превеликий жаль, назвати недалекими і обмеженими?

Тому, якщо ви в себе виявили подібну проблему, якщо бере сильна нудьга на роботі – не бійтеся поговорити про це зі своїм начальником. Цілком можливо, що ви в спокійній розмові у спокійній атмосфері знайдете коріння проблеми, яке криється, приміром, у тому, що ви просто не вірите у свої здібності, забороняєте собі проявляти ініціативу на роботі, самі ж страждаєте від цього і так по колу. Мудрий керівник зможе без проблем розговорити навіть наймовчазнішого працівника, і не тільки розговорити, а й вислухати, спробувати поставити себе на його місце і в результаті знайти вихід із ситуації. Зрештою, в цьому й полягають обов’язки керівництва – налагоджувати ефективні зв’язки всередині і ззовні ввіреного їм колективу.

І якщо мудрий начальник виявить цю проблему, що коріння нудьги криється в тому, що вам трохи не вистачає сміливості, він знайде способи, як допомогти вам подолати це. Наприклад, доручить виконати якийсь проект, дасть певні робочі завдання і відстежуватиме їхнє виконання. Коротше, всіляко посприяє тому, щоб ви позбулися нудьги на роботі.