Спостерігали коли-небудь за героями фільмів, які швидко-швидко друкують на клавіатурі, не дивлячись при цьому на неї? Зізнавайтесь: спостерігали з подивом і деякою заздрістю? Автор цієї статті саме так спостерігав, бо не вірилося, що так може бути – щоб пальці так легко випурхували над клавіатурою, а очі в цей час дивилися тільки на монітор. Здавалося, що це просто монтаж, що в реальності так не буває.

Ні, це не монтаж. Кожен може навчитися так друкувати, якщо дуже захоче. Щоправда, доведеться докласти зусиль. Але результат того вартує.

Що потрібно для оволодіння сліпим набором

Все, що вам знадобиться, це клавіатурний тренажер «Соло на клавіатурі» (ви можете скачати його з інтернету), трохи вільного часу щодня і запас терпіння (і чим ви темпераментніша людина, тим більше терпіння знадобиться). Всього лиш кілька тижнів, і ви вже зможете друкувати всліпу – правда, ще досить повільно – але всліпу, не дивлячись на клавіатуру!

Важливий момент: після проходження програми її автор і творець Володимир Шахіджанян наполегливо рекомендує як мінімум місяць щоденно набирати якісь тексти. Це потрібно для того, щоб закріпити і розвинути здобуті навички сліпого набору. Якщо ви цього не зробите, ви дуже втратите в швидкості, але якість набору залишиться приблизно та ж сама (після проходження «Соло…» ви набиратимете близько 120-150 символів за хвилину, після місяця практики – 200-250 як мінімум. А якщо ввійдете в азарт і не покинете набір через півроку-рік, то зможете друкувати 300-400 символів за хвилину, а то й більше!

Як автор статті опанував «Соло на клавіатурі»

З проходженням програми я впорався досить швидко – за 2 тижні. Щоправда, якщо проходити її в такі стиснуті терміни, на вправи доведеться щодня затрачати по 5-8 годин. І робити перерви, звісно, бо деякі вправи настільки непрості, що пройти їх буде дійсно важко. А ще вам не раз і не два хотітиметься розтрощити клавіатуру (про це ще згадаємо).

Про творця програми розповідати не буду, інформацію про нього можна знайти в мережі. Розкажу краще про саму програму.

Клавіатурний тренажер складається зі ста вправ. Але не все так просто – деякі вправи можуть містити до 7-8 завдань. І такі вправи – найважчі. Тому по факту виходить, що не сто вправ доведеться здолати, а кілька сотень. Але, щоб втішити вас, скажу, що перших тридцять вправ ви здолаєте досить легко. Далі доведеться трохи важче, але тут повинні вийти на сцену ваші сильні сторони – це сила волі і мотивація навчитися друкувати так, як хакери в американських бойовиках.

Після довгої-довгої передмови (наполегливо раджу прочитати її всю – це потужний мотиваційний текст, поради з якого допоможуть в найважчі моменти проходження «Соло...») ви почнете виконувати перші вправи. Існує система оцінювання, до речі - за вправи без жодної помарки отримуєте п'ятірку, за одну помарку - четвірку, і за дві-три помарки - трійку. Чи варто говорити, що найкраще освоїть сліпий набір той, хто поставить амбітну ціль - пройти всі завдання на «відмінно»?

На робочому екрані програми передбачена віртуальна клавіатура, на яку ви зможете поглядати час від часу, якщо призабудете, де яка буква розташовується. А от на реальну клавіатуру категорично забороняється підглядати. Якщо хочете класно опанувати сліпий набір, цю заборону порушувати не варто.

Працюючи над цією статтею, мені захотілося протестувати швидкість (і якість!) свого сліпого набору. Як я це зробив? Читайте далі.

Тест швидкості сліпого набору на клавіатурі

Я набирав художній текст, тому взяв першу-ліпшу книгу, яка опинилася під рукою (під рукою опинилося «Кульбабове вино» Рея Бредбері). Виставив таймер на телефоні (1 хв) і вирішив задля чистоти експерименту набрати три уривки (на кожен уривок – 1 хвилина), а книгу, відповідно, щоразу відкривати на випадковій сторінці (щоб текст не повторювався).

Щоб ускладнити собі завдання, я ввімкнув музику на велику гучність, щоб це ще більше відволікало від набору (музичний супровід мого експерименту люб’язно погодився скласти американський гурт Green Day з їхнім безсмертним хітом «Boulevard Of Broken Dreams»).

Також я вирішив, що не виправлятиму помилки, допущені в процесі набору. А коли впораюся з третім уривком, тільки тоді оціню якість набраного тексту.

Я ввімкнув таймер, і понеслося.

Підрахунок результатів

Після третього уривку я підрахував результати.

І ось що в мене вийшло:

• 1 уривок – 510 символів з пробілами за хвилину (Чому з пробілами? Пробіли теж враховуються, бо на їхній набір теж витрачається час);
• 2 уривок – 483 символів з пробілами;
• 3 уривок – 438 символів з пробілами.

Додаємо три показники і ділимо на три, щоб отримати середню швидкість набору.

1431 : 3 = 477.

477 символів за хвилину.

Ні, не так: 477 СИМВОЛІВ ЗА ХВИЛИНУ! ( *тут має бути задоволений смайлик).

Вважаю, це досить непоганий результат (така швидкість прийшла до мене десь після двох-трьох років після проходження «Соло…»), зважаючи на те, що під час друкування мою увагу відволікала на себе гучна музика. Без музики, припускаю, результат міг перевалити за 500 символів. До речі, цей клавіатурний тренажер я пройшов два рази (В. Шахіджанян рекомендує через деякий час повторно пройти «Соло…», щоб суттєво підвищити швидкість набору: я так і зробив, тому можу підтвердити – це працює).

Що стосується якості набраного тексту при такій швидкості, на півтори тисячі символів – 3 помилки (одна одруківка в 2-му уривку, і дві – в 3-му). Це вважається високою якістю набору, бо на сторінку набраного тексту допускається 4 одруківки. Якщо додати ще хвилину і набраний за цей час уривок, якраз виходить одна сторінка тексту зі стандартними вимогами, як для рефератів/курсових/дипломних робіт (Шрифт Times New Roman, кегль 14, полуторний інтервал, стандартний абзацний відступ 1,25 см).

Як бачите, результат того вартує.

Які ще плюси сліпого набору можна виділити?

Переваги сліпого набору

1. Одна дуже серйозна перевага сліпого набору перед звичайним кнопанням кількома пальцями – ваші очі будуть завжди (завжди!) – спрямовані тільки на монітор (якщо ви пишете з голови), або на монітор + текст, якщо ви набираєте якийсь текст. Тому ваші очі значно менше втомлюватимуться.
2. Суттєве заощадження часу в майбутньому.
3. Із суцільної муки набір тексту перетвориться в суцільне задоволення. Ну правда, це такий кайф, коли пальці літають над клавіатурою, наче пальці піаніста – над клавішами фортепіано. А зі сторони як це ефектно виглядає! На багатьох людей це вміння справляє вражаючий ефект. Які тільки компліменти і захоплені вигуки не чув автор статті на свою адресу!

Моменти, які вам доведеться врахувати, якщо надумаєте опановувати сліпий набір

Якщо хочете отримати максимальну ефективність від проходження «Соло…», є один дуже важливий момент: категорично не рекомендується під час проходження програми працювати із сторонніми текстами. Якщо не будете дотримуватися цієї рекомендації, суттєво знизите ефективність від проходження тренажера.

Також потрібно виконувати вправи щодня, бо, по-перше, ви швидше пройдете всі сто завдань, а по-друге – ви значно краще засвоїте сам сліпий набір. Набирати сто символів за хвилину після проходження програми або двісті чи триста – таки є різниця.

Не знаю, як зараз виглядає «Соло на клавіатурі», але коли я її проходив, українська мова була відсутня в налаштуваннях (тільки російську і англійську розкладку можна було обрати). Тому мені довелося проходити тренажер російською мовою, але розкладка практично та сама – тільки замість української «і» я набирав російську «ы», замість «ї» – твердий знак «ъ».

Про клавіатуру

Перед проходженням «Соло…» бажано придбати запасну клавіатуру. Підійде найдешевша клавіатура, бо вам не один раз захочеться зігнати на ній злість за провалені завдання. Автор цієї статті під час проходження тренажера не раз на емоціях прикладався кулаком до клавіатури. Клавіатура вціліла, до слова.

Але один мій товариш, надихнувшись тим як швидко я набираю, теж захотів пройти програму. Так, він її пройшов, але одна клавіатура в нього таки постраждала. Без жартів – він реально розбив кулаком клавіатуру (він розповідав про це з усмішкою, і я чудово його розумів: при проходженні найскладніших завдань беруть нерви, це правда). Тобто, як ви розумієте, опановувати «Соло на клавіатурі» за допомогою ноутбуку – тут ви вже будете діяти на свій страх і ризик.

Так, окрім легких завдань вам доведеться зіткнутися з виконанням досить непростих вправ. Але подібні найважчі завдання гартують волю, бо в цей момент ви кидаєте виклик самому собі: чи зможу я? Чи дійду до кінця? Чи не покину все на пів дорозі? Відповісти ствердно на всі ці питання ви зможете тільки тоді, коли виконаєте всі сто вправ.

І наостанок

Ну от ви і дочитали цю статтю до кінця. Якщо прочитане мотивувало вас на опанування сліпого набору і перевірки власної сили волі – чудово! Якщо ж ні, і ви вирішили відкласти цю справу до кращих часів – що ж, це теж ваш вибір, і він заслуговує на повагу.

Але якщо навіть кожен десятий, хто прочитає цю статтю, надихнеться на опанування сліпого набору і пройде «Соло на клавіатурі» до кінця, я наперед подумки вітаю вас і з радістю тисну вам руку. А ви можете привітати себе з тим, що маєте велику силу волі, бо розпочати опанування цього клавіатурного тренажера і не закинути його в процесі насправді зможе далеко не кожен. В будь-якому випадку, оволодіння сліпим десятипальцевим набором стане додатковим плюсом всім, хто шукає роботу і прагне розвиватися всебічно і багатогранно.