Вихід на лікарняний в сучасній Україні й досить залишається не завжди зрозумілою справою й багато хто з працівників та, навіть, з роботодавців, й досить не завжди розуміють, як оформлювати цей період у професійному життю людей. Більш того, випадки, коли на лікарняний треба йти щоб доглядати за хворими членам родини або дітлахами й зовсім спроможні звести з розуму й самого робітника, й бухгалтерію підприємства, на якому він працює. Ну, а при те, що такі обставини часто стають приводом до всіляких махінацій, я к з боку працівників, так й від роботодавців, й зовсім не треба казати.

Тому, спробуємо розглянути найбільш часті випадки виходу на лікарняний й те, як правильно це робити згідно українського законодавства.

Загальне про «лікарняний»

На жаль, але й досить серед робітників існує така думка, що будь-яке, навіть легке нездужання, може стати підставою для отримання лікарняної відпустки. Але, це не зовсім так.

Сьогодні, офіційною юридично підставою для виходу на лікарняний є наявність встановленого факту того, що людина тимчасово непрацездатна. Згідно з існуючим «Положенням про експертизу тимчасової непрацездатності», таким станом вважається стан здоров'я людини, що обумовлений захворюванням, травмою або чимось ще, що робить виконання роботи неможливим. При цьому, цей стан повинен мати тимчасовий характер, який може бути змінений під впливом лікування чи інших реабілітаційних заходів.

Сам факт наявності тимчасової непрацездатності має встановлюватися у результаті експертизи тимчасової непрацездатності (скорочено ЕТН). Таку експертизу проводить та відповідає за її правдивість лікуючий лікар, до якого звертаєтеся людина, що має скарги щодо здоров'я.

Проаналізувавши симптоми й встановивши діагноз, лікар самостійно або колегіально приймає рішення про відкриття листка непрацездатності або відмову про таке відкриття. Листок непрацездатності (серед народу – лікарняний) є документом, який підтверджує наявність факту тимчасової непрацездатності.

Термін, протягом якого працівник може перебувати у лікарняній відпустці

Звичайний лікар може відкривати лікарняний лист для працівника на термін не більше ніж п’ять днів. У разі наявності досить складного захворювання, лікар може продовжити дію лікарняного до десяти календарних днів. Якщо людина не одужує й потребує більш довготривалого лікування, листок непрацездатності можна продовжувати на терміни до 30 днів. Але таке рішення лікар має прийняти спільно із завідувачем відділенням, який гарантує наявність такої необхідності.

Далі продовжити перебування робітника на лікарняному може лише лікарсько-консультаційна комісія (ЛКК). Така комісія має оглянути хворого та повторювати цю процедуру не рідше одного разу на кожні десять днів.

У випадках отримання тяжких травм чи захворювання на серйозні хвороби, така періодичність оглядів для продовження лікарняної відпустки повинна бути не рідше одного разу на кожні двадцять днів, відповідно до тяжкості перебігу захворювання.

Лікарняний по догляду за хворою дитиною та дорослим членом родини

У цьому випадку, як й при наявності власної непрацездатності, працівник, який має отримати лікарняну відпустку, потребує відкриття листка непрацездатності. Такий документ видає лікуючий лікар тому з працюючих членів сім'ї, хто буде фактично доглядати за дитиною, яка хворіє. У випадках одночасної хвороби двох або більше дітей в родині, для догляду за ними видається все одно один загальний листок непрацездатності.

Для догляду за дорослим (повнолітнім) членом родини або хворою дитиною, яка старше 14 років, у випадках, коли людей лікують вдома, листок непрацездатності може бути виданий одноразово не термін до трьох днів. У складних випадках цей термін може бути продовжений лише за рішенням ЛКК, або, у разі відсутності комісії, за рішенням головного лікаря медичного закладу, який призначив лікування. При тому, таке продовження обумовлює термін догляду не більш ніж сім днів.

Необхідність наявності листка непрацездатності

Здається, про необхідність лікування чи догляду за хворим можна було й домовитися із керівництвом та не витрачати час на такі бюрократичні складнощі, як відвідування лікаря чи збирання комісії. Але, такий підхід не є правильним та обумовлює певні підводні каміння у професійному житті людини.

По-перше, у вітчизняному Кодексі законів про працю існує таке поняття як прогул - неявка на роботу протягом робочого дня без поважної причини, який може стати причиною для звільнення. Листок непрацездатності підтверджує наявність поважної причини відсутності на роботі й працівник може не перейматися, навіть, у випадках, термінової зміни керівництва з яким він мав усну домовленість. Також, спеціальна стаття Кодексу за номером 40 забороняє звільнення співробітника роботодавцем у той час, коли він тимчасово непрацездатний. Й, саме листок непрацездатності є підтвердженням наявності таких причин відсутності .

Крім того, важлива й інша роль лікарняного листа. Цей документ є підставою для виплати допомоги з причин тимчасової непрацездатності.

Так, такий листок непрацездатності або його завірена копія можуть бути надані до розгляду комісії із соціального страхування чи уповноваженому з питань соціального страхування на підприємстві. Ця комісія чи відповідальна особа перевіряють, чи правильно виданий листок непрацездатності та приймають рішення про оплату лікарняної відпустки чи надання грошової допомоги по тимчасовій непрацездатності працівника.

Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується роботодавцем разом з авансом або зарплатою працівника. У випадках, якщо співробітник має право на виплату 100% середньої заробітної плати, він разом з лікарняним листком має також надати документи, що підтверджують наявність у нього такого статусу.

Працюючи на підприємстві за сумісництвом, співробітник повинен надати копію листка непрацездатності, що завірена підписом керівника й печаткою за його основним місцем роботи.